Акафіст до Пресвятої Богородиці і Херетизми  як характерна риса цього гімнографічного жанру

Кожушний Олег Володимирович, аспірант

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

2008. – Vol. 1 : 40-47Pdf

У статті розглядається найбільш відома й унікальна форма візантійської гімнографії – “Акафіст до Пресвятої Богородиці”. Головною метою статті є структурний аналіз поеми і визначення характерної риси цього гімнографічного жанру. Унікальність тексту полягає у приєднанні до дванадцяти із двадцяти чотирьох строф-ікосів так званих “херетизмів”- привітань, котрі починаються з грец. xa›re, завершуються спільним рефреном: “Радуйся, Невісто Неневісная” і є вельми складними найменуваннями Божої Матері, які в традиціях риторичної поетики презентують її докладне метафоричне описання.

Ключові слова: акафіст, кондак, проімій, гімн, візантійський, рефрен, акростих, херетизми, унікальність, ізосилабічна тотожність, синтаксичний паралелізм, гомеотелевти, синоніми, теонімо-поетоніми.

The article deals with the most famous hymn of the Byzantine Church, the Akathistos Hymnos. The Akathistos has a unique form in Byzantine hymnography. The main aim of this article is to make a structural analysis of the form of the Akathistos and to define the charateristic feature of this genre of hymnography. The Akathistos is a Kontakion of twenty-four stanzas, forming an acrostic of the letters of the alphabet. It is divided into two main sections, each of twelve stanzas. The poem begins with the Prooemium and ends with a prayer to the Mother of God. The formal uniqueness of the Akathistos consists in the blending of the Kontakion with a garland of Salutations (xairetismo¤), which are appended to the odd stanzas. These odd stanzas have the same refrain: “Hail, Bride unwedded”. After the thorough analysis of the Salutations the author confirms they are not only the characteristic traits of the genre. Their main function is to inprint the meaning of the events of the sacred and church history in clear images, to keep dogmatic correctness of their understanding. The salutations, combined by isosyllabical equality, syntactical parallelism and numerous consonances, are at the same time the developed synonymous theonyms which present such detailed poetic and theologically meaningful description of Virgin Mary.

Key words: akathistos, kontakion, prooemion, hymn, byzantine, refrain, acrostic, salutations, uniqueness, isosyllabical equality, syntactical parallelism, consonances, synonymous.

REFERENCES

  1. Аверинцев С. Поэтика ранневизантийской литературы. – М.: CODA, 1997. – 343 с.
  2. Библия. – М.: Российское библейское общество, 1998. – 1376 с.
  3. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. – К.: Либідь, 2001. – 487 с.
  4. Канонник. М. Московская Патриархия, 1994. – 592 с.
  5. Козлов Максим, священник Акафист как жанр церковных песнопений // Акафистник. М.: Московская Патриархия, 1992. – Т.1. – 255 с.
  6. Нахимов Николай Православный молитвослов с переводом на русский язык, объяснениями и примечаниями. К.: Пролог, 2003. – 483 с.
  7. Никодим, епископ Далматинско-Истрийский Правила Православной Церкви с толкованиями. Троице-Сергиева Лавра, 1996. – Т.1. – 650 с.
  8. Олесницкий А. Рифм и метр Ветхозаветной поэзии. Без вих. від. – 592 с.
  9. Остроґорський Ґ. История Византии. Львів: Літопис, 2002. – 587 с.
  10. Прийдіте поклонімся. Молитовник. – Рим, 1991. – 1023 с.
  11. “Триодь Постная”. – М.: Московская Патриархия, 1992. – 420 с.
  12. Уилсон Диксон Эндрю. История христианской музыки. – СПб., 2001. – 428 с.
  13. Флоренский П. Столп и утверждение истины. – М.: Правда, 1990. – 490 с.