АНЕКДОТ: ДЕФІНІЦІЯ, МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ

←2020. – Vol. 17

Лариса Іванівна Тараненко
доктор філологічних наук, професор
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського»


DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2020.17.128-137


FULL TEXT PDF (RUSSIAN)


АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто особливості усної актуалізації тексту анекдоту, обґрунтовано його функціональне призначення та жанрові ознаки, а також наведено узагальнену лінгвістичну дефініцію анекдоту як фольклорного твору малої форми. Авторка пропонує трактувати анекдот як уживану в ситуативному мовленні невелику розважальну дидактичну розповідь із дотепним фіналом, побудовану на фактах життя історичних або пересічних особистостей, яка, будучи продуктом злободенної комічної колективної рефлексії на розвиток певної суспільної ситуації або природну зміну людських цінностей, використовує накопичений соціумом національний, ментальний та загальнолюдський досвід для досягнення розважального або критичного ефекту. Ієрархічна система функцій анекдоту описується в статті у такій послідовності: загальнодидактична функція → креативно-повчальна прагматична спрямованість → розважально-виховне призначення. За результатами вивчення специфіки актуалізації мовних засобів в тексті анекдоту, узагальнюються такі типові характеристики жанру анекдоту, як лаконічність, жартівливість, фольклорність, діалогічність, двоплановість, оцінна й аргументативна природа, яка полягає в мовній грі і грі звукового оформлення анекдоту. Акцентується увага на тому, що потенційно найбільш значущим для співвіднесення двопланової семантики анекдоту на тлі інших мовних засобів постає просодичне оформлення тексту.

Ключові слова: текст анекдоту, дефініція, мовні засоби, жанрові ознаки, функціонально-прагматична спрямованість.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Артемова, Е. А. “Смеховые жанры политического дискурса”. Человек в коммуникации: концепт, жанр, дискурс (Волгоград, Парадигма, 2006): 208–217.
  2. Бахтин, M. M. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса (Москва, Русские словари, Языки славянских культур, 2010). Т. 4 (2): 8–508.
  3. Белоусов, А. Ф. “Современный анекдот”. Современный городской фольклор (Москва, Российский гос. гуман. ун-т, 2003): 581–598.
  4. Волкова, О. М., Гурин, А. Ю. “Метафорична база українських народних загадок”. Філологічні трактати 2 (2) (2010): 13–19.
  5. Гулуєва, С. І. “Прагматичні функції в малих текстах гумористичного характеру”. Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Мовознавство 4 (Луцьк, 2011): 147–150.
  6. Евстафьева, М. А. Когнитивные стратегии языковой игры (на материале русскоязычных и англоязычных анекдотов): дис. … канд. филол. наук: 10.02.01, 10.02.19 (Калининград, 2006), 199.
  7. Карасик, В. И. “Анекдот как предмет лингвистического изучения”. Жанры речи: межвуз. сб. науч. тр. 1 (Саратов, Колледж, 1997): 144–153.
  8. Литературная энциклопедия терминов и понятий [под ред. А. Н. Николюкина; Ин-т науч. информ. по общественным наукам РАН] (Москва, Интелвак, 2001), 1600.
  9. Літературознавчий словник-довідник [за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка] (Київ, Академія”, 2007), 752.
  10. Норман, Б. Ю. Игра на гранях языка (Москва, Флинта, Наука, 2006), 344.
  11. Ортони, А., Клоур, Д., Коллинз, А. “Когнитивная структура эмоций”. Язык и интеллект (Москва, Прогресс, 1995). 314–384.
  12. Пропп, В. Я. Русская сказка. (Москва, Лабиринт, 2000), 416.
  13. Советский энциклопедический словарь [гл. ред. А. М. Прохоров] (Москва: Советская энциклопедия, 1987), 1599.
  14. Тубалова, И. В. Текстовые модели народной аксиологии в анекдоте и частушке: к проблеме трансформации смеховой культуры”. Вестник Томского государственного университета 298 (2007): 1318.
  15. Шмелева, Е. Я., Шмелев, А. Д. Русский анекдот. Текст и речевой жанр (Москва, Языки славянской культуры, 2002), 250.
  16. Attardo, S., Raskin, V.Script Theory Revis(it)ed: Joke Similarity and Joke Representation Model”. Humor 4(3) (1991): 293347.
  17. Bauman, R. Story, Performance, and Event: Contextual Studies of Oral Narrative (Cambridge, Cambridge University Press, 1986), 130.
  18. Folklore: an Encyclopedia of Beliefs, Customs, Tales, Music, and Art, ed. by Thomas A. Green (Santa Barbara, Denver, Oxford, ABC-CLIO, 1997), 892.
  19. McKay, J. Generation of Idiom-based Witticisms to Aid Second Language Learning (Edinburgh, University of Edinburgh, 2000), 116.
  20. Nolue Emenanjo, E. “The Anecdote as an Oral Genre: The Case in Igbo”. Folklore 95 (2) (1984): 171–176.
  21. Oring, E. “Folk Narratives” In Folk Groups and Folklore Genres: An Introduction, ed. by E. Oring (Logan, Utah State University Press, 1986), 121–145.
  22. Raskin, V. Semantic Mechanisms of Humor (Dordrecht, Reidel, 1985), 284.