Пирогов Володимир Леонідович
канд. філол. н., доцент
Київський національний лінгвістичний університет
DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2018.12.98-110
У статті зроблено спробу дослідити умови зародження і подальшої дериватизації базової словотворчої моделі «свій-чужий» в японській мові на тлі історичної динаміки форм японського письма. Попри те, що Японія і японці вважаються генетично відокремленими від решти світу, їм неодноразово доводилося стикатися із зовнішнім впливом, зокрема, сприймати і засвоювати норми та стереотипи чужих культур і мов, при цьому зберігаючи свою національну цілісність, ідентичність і самобутність, і разом з тим, вдосконалювати свою власну мову і культуру, внаслідок чого, врешті-решт, сформувалася надзвичайно своєрідна й унікальна мова, яку можна охарактеризувати як синкретичну – японо-китайську – з домішками, на сучасному етапі, лексики європейських мов, переважно англійської. Мислення японців піддавалося періодичній реструктуризації впродовж всієї історії становлення і розвитку їхньої цивілізації. І кожного разу в моменти кардинальних трансформацій культури одним із важливих, якщо не головним чинником, була писемність, яка виконувала функцію особливого засобу коригування їхньої культури і менталітету. В останні десятиліття алгоритм мислення японців змінюється, пристосовуючись до умов нового історичного формату (що відповідає синхронічному типу мислення), при цьому японська писемність в значній мірі зберігає традиційну форму, яка відповідає переважно архаїчному типу мислення. В результаті виникають об’єктивні культурно-психологічні протиріччя і водночас з’являється необхідність пошуку виходу із цієї складної ситуації, ймовірно, шляхом подальшого реформування існуючої системи письма, створення більш адекватної системи письмових знаків, які б відповідали імперативам сучасної суспільно-культурної парадигми.
Ключові слова: японська мова, історія японської мови, японська писемність, китайська ієрогліфіка, китайська мова, модель “свій-чужий”, словотвірні моделі, онне читання, кунне читання, йодзідзюкуго, гайрайго, васейейго, консюго.
Література:
- Иэнага, С. История японской культуры, пер. с яп. Б.В. Поспелова (Москва: Прогресс, 1972),
- Капул, Н.П., Кириленко, В. Ф. Словарь чтений японских имен и фамилий (Москва: Рус. язык, 1990), 534.
- Маевский, Е.В. «Идеография в японском языке.» Окно в Японию: Ассоциация японоведов России, доступ http://ru-jp.org/yaponovedy_maevskiy_01r.htm
- Пирогов, В.Л. «Віддзеркалення особливостей філософсько-естетичного і мовного синкретизму «ваго-канго» у літературному творі середньовічної Японії «Цуредзурегуса».» Схід. світ 3 (2008): 180–188.
- Пирогов, В.Л. «Динаміка японської мови і писемності в контексті дихотомії «ієрогліф – вимовне слово»: порівняльно-історичний аспект.» Матеріали Шостої міжнародної науково-практичної конференції «Передові технології у галузі навчання японської мови» (м. Киъв, 21-22 берез. 2014 р.): 76-83.
- Пирогов, В.Л. «Еволюція китайської ієрогліфіки з огляду на дихотомію «логографічне – буквено-фонетичне письмо»: когнітивний та порівняльно-історичний аспекти.» Матеріали міжнародної науково-практичної конф. «Мова – література – мистецтво: когнітивно-семіотичний інтерфейс» (Київ, 2014):
- Софронов, М.В. Китайский язык и китайское общество (Москва: Наука, Глав. ред. восточ. лит-ры, 1979),
- Черевко,К. Е. «Специфика литературного двуязычия в древней Японии (К вопросу о характере чтения и записи текстов).» Народы Азии и Африки 2 (1969): 105-113.
- Chamberlain, B. H. Kojiki (Boston-Rutland-Vermont-Tokyo: Tuttle Publishing, 1969).
- Lidiya, H. Liu. Translingual Practice: Literature, National Culture, and Translated Modernity. China, 1900-1932 (Stanford, CA: Stanford University Press, 1995).