Фонетичні зміни в латинських композитах

Єрьоміна Олена Юріївна, асист.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

2012.– Vol. 6/1 : 238-245Pdf

У статті розглядаються фонетичні зміни у латинських композитах. На структуру латинського композита впливає природа латинського наголосу, з яким може бути пов’язане явище апофонії. Чергування короткого голосного у серединному складі призвела до появи специфічної інтерфіксальної голосної латинських композитів. У сфері латинського вокалізму також поширені такі явища, як монофтонгізація і синкопа. Латинські композити відображають фонетичні зміни і у системі консонантизму: еволюцію графем латинського алфавіту і тенденції народної латини. Про вагання в орфографії свідчать дублети на рівні композитів і їх компонентів. Специфічною рисою латинських композитів є явище рекомпозиції – відновлення носієм мови внутрішньої форми слова з метою збереження його етимологічної прозорості.

Ключові слова: фонетичні зміни, латинський композит, апофонія, фонетичні закони, орфографічні дублети, рекомпозиція.

В статье рассматриваются фонетические изменения в латинских композитах. На структуру латинского композита влияет природа латинского ударения, с которым может быть связано явление апофонии. Чередование краткого гласного в серединном слоге привело к возникновению специфической интерфиксальной гласной латинских композитов. В области латинского вокализма также распространены такие явления, как монофтонгизация и синкопа. Латинские композиты отражают фонетические изменения в системе консонантизма: эволюцию графем латинского алфавита и тенденции народной латыни. О колебаниях в орфографии свидетельствуют дублеты на уровне композитов и компонентов. Специфической чертой латинских композитов является феномен рекомпозиции – восстановление носителем языка внутренней формы слова с целью сохранения его этимологической прозрачности.

Ключевые слова: фонетические изменения, латинский композит, апофония, фонетические законы, орфографические дублети, рекомпозиция.

Dans cette article on étudie des changements phonétique dans la langue latine, surtout dans la composition latine. La nature de l’accent latin a influencé sur la structure des composés latins, elle peut être liée avec un phénomène d’apophonie. L’apophonie de la voyelle brève dans la syllabe médiale a invoqué l’apparition de la voyelle interfixale typique pour les composés latins. Dans le système vocalique la monophtongisation et la syncope sont assez repandues.

Les composés latins reflètent les changements phonétiques dans le système consonantique y compris l’évolution des graphèmes de l’alphabet latin et les tendances lu latin populaire. Des doublets au niveau des composés et des composants sont la marque d’hésitation orthographique. La caractéristique particulière des composés latins c’est le phénomène de la recomposition de la structure interne du mot avec le but de la transparence étymologique qui est importante pour le sujet parlant.

Mots-cles: changements phonétiques, composés latins, apophonie, loi phonétique, doublets orthographiques, recomposition.

Література:

  1. Белов А. М. Древнегреческая и латинская просодика (мора, ударение, ритмика) : автореф. дисс. … д-ра филол. наук / Алексей Михайлович Белов. – М., 2011. – 35 с.
  2. Белов А. М. Латинское ударение: Проблемы реконструкции : дисс. … канд. филол. наук / Алексей Михайлович Белов. – М., 2005. – 249 с.
  3. Гурычева М. С. Народная латынь : учебное пособие / Марина Сергеевна Гурычева. – М. : Издательство ЛКИ, 2008. – 208 с.
  4. Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь / Иосиф Ханаанович Дворецкий. – М. : Русский язык, 1976. – 1096 с.
  5. Карасева Т. А. Формула латинского фонетического закона и ее применение / Т. А. Карасева // Индоевропейское языкознание и классическая филология : X. Материалы чтений, посвященных памяти профессора И. М. Тронского. – СПб., 2006. – С. 111–113.
  6. Нидерман М. Историческая фонетика латинского языка / Макс Нидерман. – М. : Едиториал УРСС, 2004. – 192 с.
  7. Тронский И. М. Историческая граматика латинського языка / Иосиф Моисеевич Тронский. – М. : Издательство ЛКИ, 2011. – 320 с.
  8. Филимонов Е. Г. Праиндоевропейская монофтонгизация и ее следы в латинском языке : дисс. … канд. филол. наук / Евгений Геннадьевич Филимонов. – СПб., 2006. – 175 с.
  9. Широкова А. В. От латыни к романским язикам : учеб. пособ. по ист. романских языков / Аида Васильевна Широкова. – 3-е изд. – М. : Добросвет, КДУ, 2005. – 224 с.
  10. Эрну А. Историческая морфология латинского языка : учебное пособие / Альфред Эрну ; под ред. И. М. Тронского. – Изд. 2-е, испр. – М. : Едиториал УРСС, 2004. – 312 с.
  11. Ernout A., Meillet A. Dictionnaire etymologique de la langue latine / Alfred Ernout et Antoine Meillet. – 4-eme ed. – Paris : Klincksieck, 2001. – 833 p.
  12. Michèle Fruy. Le statut des composés nominaux dans le lexique latin / Michèle Fruy // La composition et la préverbation en latin / C. Moussy (éd.). – Paris : PUPS, 2004, collection Lingua latina. – №°8. – P. 29–53.
  13. Oxford latin Dictionary. – Oxford : Clarendon, 1968.
  14. Plautus T. M. Bacchides / T. M. Plautus [Electronic source]. – Access mode: http://thelatinlibrary. com/plautus/bacchides.shtml.
  15. Quintilianus M. F. Institutio oratoria. L. I / M. F. Quintilianus [Electronic source]. – Access mode: http://thelatinlibrary.com/quintilian.html.
  16. Svetonius G. T. Vita divi Vespasiani. XXII / G. T. Svetonius [Electronic source]. – Access mode: http://thelatinlibrary.com/suetonius/suet.vesp.html.
  17. Varro M. T. De lingua latina. L. V, VI / M. T. Varro [Electronic source]. – Access mode: http://thelatinlibrary.com/varro.html.