Функції мовленнєвих жанрів в текстах французьких романів XX ст.

←2018. – Vol. 13

Лепетюк Ірина Григорівна

канд. філол. наук, доц.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології

DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2018.13.184-202

FULL TEXT PDF

АНОТАЦІЯ

Дослідження базується на теорії мовленнєвих жанрів Бахтіна М. М., згідно з якою будь яка комунікація, включаючи художню комунікацію, реалізується через мовленнєві жанри. Художня комунікація розглядається як вторинний мовленнєвий жанр, який з’являється в умовах культурної комунікації і в процесі творення використовує первинні мовленнєві жанри. Стаття представляє результати дослідження місця і ролі первинних мовленнєвих жанрів в структурі текстів французького роману XXст. А саме – досліджується еволюція появи мовленнєвих жанрів в текстах романів, їх форми присутності та їх функції. У статті аналізується семіотичний характер мовленнєвого жанру та взаємовплив мовленнєвого жанру та контексту мовленнєвої ситуації. Досліджується використання французькими романістами мовленнєвого жанру для передачі імпліцитної інформації. На прикладі текстів французьких романів розглядаються та аналізуються види діалогізму. Це явище пов’язане з інтенціональним та сигніфікативним аспектами мови: кожна мова асоціюється з певним образом мовця, відсилає до певного контексту і виражає точку зору і певне світобачення. Отже, текст роману може бути представленим як система різних мов, а також вставних мовленнєвих жанрів, що вступають у різні діалогічні взаємозв’язки, функціонування яких зорганізоване і скеровується автором згідно зі своїми інтенціями.

Ключові слова: дискурс, мовленнєвий жанр, художня комунікація, французький роман, вторинний мовленнєвий жанр, первинний мовленнєвий жанр, семіотика, поліфонія, діалогізм.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Adam, J.-M. Langue et littérature (Paris, Hachette 1991).
  2. Adert, L. Les mots des autres (Paris, PUF, 1996).
  3. Bakhtine, M. Esthétique de la création verbale (Paris, Gallimard, 1984).
  4. Baylon, C., Mignot, X. La communication (Paris, Nathan, 1999).
  5. Borgomano, M., Ravou Rallo, E. La littérature française du XXe siècle. 1. Le roman et la nouvelle (Paris, Armand Colin, 1995).
  6. Krysinski, W. Carrefours de signes : essais sur le roman moderne (The Hague–Paris-New York, Mouton, 1981).
  7. Lepetyuk, I. «La présentation schématique du genre du discours.» Actes du colloque national des jeunes chercheurs (COLNAJEC) (Université Paul Valéry Montpellier III, 2000): 209-216.
  8. Lotman, Y. La structure du texte artistique (Paris, Gallimard, 1973).
  9. Rastier, F. «Le problème épistémologique du contexte et le statut de l’interprétation dans les sciences du langage.» Langage 129 (1998): 106-109.
  10. Roudiakov, N. Problemy stilistitcheskokgo analisa literatournogo proizvedenia [Problèmes de l’analyse stylistique du texte artistique] (ADD, Voronej : VGU, 1978).
  11. Todorov, T. Mikhaïl Bakhtine le principe dialogique (Paris, Seuil, 1981).
  12. Vian, B. L’Ecume des jours (Paris, Union générale d’éditions, col. « 10/18 », 1974).
  13. Camus, A. La Chute (Paris, Gallimard, 1968).
  14. Malraux, A. Les Conquérant (Paris, Gallimard, (col.« Pléiade »), 1976).
  15. Martin du Gard, R. Les Thibault, t. I (Paris, Gallimard, 1953).
  16. Sartre, J.-P. La Nausée (Paris, Gallimard, 1938).
  17. Proust, M. Du côté de chez Swann (Paris, Flammarion, 1988).