ІДЕОЛОГІЗАЦІЯ ТЕОРЕТИЧНОГО УКРАЇНСЬКОГО ТА РУМУНСЬКОГО МОВОЗНАВСТВА В ХХ СТ.: СПІЛЬНЕ ТА ВІДМІННЕ

←2019. – Vol. 14

Лучканин Сергій Мирославович 
д.філол.н., професор
Київський національний університет імені Тараса Шевченка


DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2019.14.107-117


FULL TEXT PDF (UKRAINIAN)


АНОТАЦІЯ

Для українського та румунського теоретичного мовознавства середини і другої половини ХХ ст. властиве нав’язування офіційної державної ідеології (марксизму-ленінізму) як провідної методології розв’язання проблем природи та сутності людської мови, дослідження внутрішньої структури мовної системи, використання методів лінгвістичних досліджень, що становить предмет загального мовознавства. Залишаємо осторонь питання, пов’язані з русифікацією (українізацією, румунізацією, мадяризацією): предметом дослідження є проникнення офіційної державної ідеології в дискусії щодо природи і сутності людської мови взагалі (що є предметом саме загального мовознавства), відображення панівної ідеології у методах лінгвістичного дослідження. В українському радянському теоретичному мовознавстві 1930-1940-х рр. офіційно насаджувався марризм як пролетарська ідеологія, спрямована проти буржуазної компаративістики, окремі українські лінгвісти услід за тодішнім офіційним керманичем радянського мовознавства І. І. Мещаніновим використовували ім’я Марра як «щит», починали з цитування Марра власні праці, однак це особливо не відчувалося на змісті викладу мовного матеріалу (так робив, зокрема, академік М. Я. Калинович (1888-1949) та ін.). Після появи праці Сталіна «Марксизм і питання мовознавства» (1950) в українське та румунське теоретичне мовознавство рясно стали проникати загальновідомі цитати з цього опусу (засудження класового характеру мови, ідеї революційних переворотів у ній, необхідність діалектичного поєднання вивчення мови в нерозривному зв’язку з історією суспільства), що подавалися в лінгвістичній літературі України до ХХІІ з’їзду КПРС (1961), а в Румунії – до смерті Г. Георгіу-Дежа (1965). Лише з цього часу розпочинається розвиток лінгвістичного структуралізму, оскільки мовознавчі «праці» вождя дозволяли осмислювати мовні факти лише в межах порівняльно-історичної (й описової) парадигми.

Ключові слова: загальне мовознавство, румунська мова, українська мова, історико-філологічні концепції, дакійський субстрат.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Семчинский, С. В. «Лингвистическая дискуссия в «Правде» и брошюра И.В. Сталина «Марксизм и вопросы языкознания».» Русский язык и литература в средних учебных заведениях УССР 6 (1989): 31–38.
  2. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду, за ред. Л.Масенко (Київ, Вид. дім Києво-Могилянська академія, 2005).
  3. Graur, Al. Studii de lingvistică generală (Bucureşti, Editura Academiei, 1955).
  4. Graur, Al., Wald, L. Scurtă istorie a lingvisticii. Ediţia a II-a revăzută şi adăugită (Bucureşti, Editura ştiinţifică, 1965).