МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ

←2020. – Vol. 16

Тетяна Миколаївна Князь
канд. філол. наук, доцент
Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва


DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2020.16.58-70


FULL TEXT PDF (UKRAINIAN)


АНОТАЦІЯ

У статті подано огляд теоретичних засад лінгвопрагматичного, функціонального, структурно-семантичного методів дослідження фразеологізмів української мови в медійному дискурсі. Вербальна репрезентація є найпотужнішим каналом поширення інформації, саме тому актуальними залишаються такі важливі питання, як змістові та функціональні особливості лексичних, фразеологічних одиниць (ФО) медійного дискурсу. З’ясування основних методологічних засад дослідження особливостей функціонування фразеологізмів української мови в медійному дискурсі становить мету пропонованої роботи. Об’єктом дослідження є лінгвопрагматичні, структурно-семантичні особливості функціонування фразеологізмів української мови в медійному дискурсі. Розглянуто різні види структурно-семантичних трансформацій фразеологізмів. Трансформовані фразеологізми в медійному дискурсі демонструють динаміку оцінного, ідеологічного й культурного сприйняття дійсності. Реалізація прагматичних можливостей усічених фразеологізмів відбувається завдяки контексту чи ситуації, інтенцій мовця, а також з урахуванням мовної і культурної компетентності комуніканта. Фразеологізми відіграють особливу роль у процесі комунікації, прагматична цінність яких полягає в здатності вплинути на адресата в певній комунікативній ситуації. Фразеологізми української мови виконують у медійному дискурсі найрізноманітніші функції: номінативну, оцінну, емоційно-експресивну, прагматичну, функцію характеристики соціального стану суспільно-політичних діячів тощо.

Ключові слова: медійний дискурс, фразеологічна одиниця, трансформація, лінгвопрагматика.


ЛІТЕРАТУРА

1. Арнольд, И. В. Основы научных исследований в лингвистике (Москва, 1991).
2. Бацевич, Ф. С. Вступ до лінгвістичної прагматики (Київ, Академія, 2011).
3. Бенвенист, Э. Общая лингвистика (Москва, Прогресс, 1974).
4. Глуховцева, І. Я. “Динаміка української фразеології кінця ХХ – початку ХХІ століття: тенденції розвитку.” Автореферат дис. канд. філол. наук, Харків, 2012.
5. Жуйкова, М. В. Динамічні процеси у фразеологічній системі східнослов’янських мов: монографія (Луцьк, 2007).
6. Карасик, В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс: монография (Волгоград, Перемена, 2002).
7. Князь, Т. М. “Трансформації лексичного наповнення фразеологізмів як свідчення динаміки поняття «заможність».” Лінгвістичні дослідження 39 (2015): 21-27.
8. Кожемякин, Е. “Массовая коммуникация и медиадискурс: к методологии исследования (опубликовано с некоторыми изменениями).” Научные ведомости Белгородского государственного университета, Серия: Гуманитарные науки 2 (73) (2010): 13-21, http://www.discourseanalysis.org/ada2_1/st20.shtml
9. Кубрякова, Е. С. “Эволюция лингвистических идей во второй половине XX века.” Язык и наука в конце XX века (1995): 144–238.
10. Кубрякова, Е. С. В поисках сущности языка: Когнитивные исследования (Москва, Знак, 2012).
11. Мокиенко, В. М. “Устойчивые сравнения в системе фразеологии.” Устойчивые сравнения в системе фразеологии: коллективная монография (2016): 37-49.
12. Мокиенко, В. М. “Фразеология в современной публицистике.” Славянская фразеология в современных СМИ (публицистический дискурс): коллективная монография. (Грайфсвальд, 2017): 26-36.
13. Селиванова, Е. А. “Процессы неологизации в ракурсе динамики этносознания.” Лексико-грамматические инновации в современных восточнославянских языках (Днепропетровск, Пороги, 2007): 57-60.
14. Серажим, К. С. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність (на матеріалах сучасної газетної публіцистики): монографія (Київ, 2002).
15. Серебренников, Б. А. Роль человеческого фактора в языке. Язык и порождение речи (Москва, Наука, 1991).
16. Серио, П. “Как читают тексты во Франции.” Квадратура смысла: Французская школа анализа дискурса (Москва, Прогресс, 1990): 12-54.
17. Степаненко, М. Публіцистично-політичні перифрази в українській мові: монографія (Полтава, Дивосвіт, 2018).
18. Шкіцька, І. Ю. Маніпулятивні тактики позитиву: лінгвістичний аспект: монографія (Київ, 2012).
19. Dijk, van T.A. “On Context.” Discourse Society 10 (1999): 291–292.
20. Talbot, M. Media Discourse: Representation and Interaction (Edinburgh, Edinburgh University Press, 2007).
21. Fairclough, N., & Wodak, R. “Critical discourse analysis.” Discourse as social interaction – Discourse studies l, 2, Ed. T A. Van Dijk London: SAGE Publications. (1996): 259–283.

Джерела ілюстративного матеріалу

22. Білоноженко, В. М. & Гнатюк, І. С. & Дядчук, В. В. Словник фразеологізмів української мови (Київ, Наук. думка, 2008).<
23. Радіо Свобода: інтернет-видання, https://www.radiosvoboda.org/
24. Українська правда: інтернет-видання, https://www.pravda.com.ua/