МОВНА ПОЛІТИКА РЕЙХСКОМІСАРІАТУ УКРАЇНА

←2019. – Vol. 15

Зінкевич Андрій Віталійович
к.філол.н., доцент
Віденський університет (Австрія)

DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2019.15.66-83

FULL TEXT PDF (UKRAINIAN)

АНОТАЦІЯ

У статті розглядаються деякі питання мовної політики в Рейхскомісаріаті Україна (1941-1944 рр.) В світлі конкуренції різних концепцій керівництва Третього Рейху щодо окупованих східних територій. У зв’язку з цим, поряд з проблемою ставлення нової влади до української мови, порушується питання введення латинського шрифту в Україні та викладання німецької мови для місцевого населення. Проведена в Рейхскомісаріаті мовна політика вперше являє собою результат внутрішньої боротьби основних сил окупаційної адміністрації: міністерства зі східних окупованих територій, Рейхскомісаріату Україна, вермахту (в зоні своєї відповідальності України) і філій промислово-транспортних структур Рейху, які працюють в Україні. Законодавча основа мовної політики в Україні так і не була офіційно прийнята до кінця окупації, тому основним джерелом інформації про мовне регулювання був лист міністерства по окупованих східних територій від 13 січня 1942 року про основи мовної політики, що в своїх основних положеннях підтримувало тенденцію до поступової українізації населення (виключаючи українських німців). Найпомітніше коригування мовної політики сталася в сфері викладання німецької мови місцевому населенню. Потреби військової індустрії змусили економічні структури лобіювати зняття заборони на викладання німецької мови українцям, що підкріплювалося, в свою чергу, загальнополітичної лінією міністерства зі східних окупованих територій по залученню українського народу до боротьби проти більшовизму.

Ключові слова: Райхскомісаріат Україна, мовна політика, окупація.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Єржабкова, Б. Шкільна справа та шкільна політика в рейхскомісаріаті “Україна” (1941–1944) у світлі німецьких документів (Київ, Наукова думка, 2008), 272.
  2. Косик, В. Україна під час Другої світової війни 1938-1945, пер. з фр. Р. Осадчук (Київ [та ін.], УККА, 1992),725.
  3. Antipova, A. Die nationalsozialistische Sprachpolitik im besetzten Weißrussland 1941–1944 (Berlin, Peter Lang, 2018), 372.
  4. Bräutigam, O.Überblick über die besetzten Ostgebiete während des 2. Weltkrieges (Tübingen, Institut für Besatzungsfragen, 1954), 97.
  5. Bräutigam, O. So hat es sich zugetragen …: ein Leben als Soldat und Diplomat (Würzburg, Holzner, 1968), 723.
  6. Dallin, A. Deutsche Herrschaft in Russland 1941–1945. Eine Studie über Besatzungspolitik (Düsseldorf, Droste, 1958), 727.
  7. Hasenclever, J. Wehrmacht und Besatzungspolitik in der Sowjetunion die Befehlshaber der rückwärtigen Heeresgebiete 1941–1943 (Wien [u.a.], Schöningh, 2010), 613.
  8. Müller, N. Die faschistische Okkupationspolitik in den zeitweilig besetzten Gebieten der Sowjetunion (1941–1944) (Berlin, Dt. Verl. d. Wiss., 1991), 660.
  9. Scholten, D. Sprachverbreitungspolitik des nationalsozialistischen Deutschlands (Frankfurt am Main [u.a.], Lang, 2000), 445.
     
    Джерела ілюстративного матеріалу

  10. НАРБ – Национальный архив Республики Беларусь.
  11. BArch – Берлинский бундесархив Лихтерфельде – Bundesarchiv (Berlin–Lichterfelde).