ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В БУХАРЕСТСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ: ІСТОРІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ [STUDIUL LIMBII UCRAINENE LA UNIVERSITATEA DIN BUCUREȘTI: ISTORIC ȘI PERSPECTIVE]

←2019. – Vol. 14

Неделку Октавія
д.філол.н., професор
Бухарестський університет (Румунія)


DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2019.14.118-132


FULL TEXT PDF (ROMANIAN)


АНОТАЦІЯ

У даній статті проводиться детальна рентгенографія вивчення української мови в Бухарестському університеті з діахронічної і синхронічної перспективи. Румуно-українські відносини в цілому, будь то на політичному, адміністративному або навіть економічному рівні, ґрунтувалися та розвивалися на основі і в контексті культурних відносин. Уже більше трьох десятків років академічними інститутами Румунії організовуються міжнародні наукові заходи в партнерстві з урядовими та місцевими організаціями з метою вивчення минулого та сьогодення румуно-українських відносин. З огляду на давні румуно-українські відносини у площині лінгвістики й культури, не тільки завдяки сусідству країн, а й завдяки великій кількості населених пунктів зі змішаним населенням (румуно-українське або українське), відбувалася гармонізація відносин між двома країнами. Освіта завжди було основним компонентом культури будь-якого народу, незалежно від суспільного ладу або освітнього рівня: початковий, середній, університетський. Цей останній навчальний рівень і є предметом нашої работи. Крім Бухарестського університету з багатими традиціями в сфері славістики, зараз в Румунії вивчається українська мова паралельно з другою новітньою мовою, на Факультеті словесності і комунікаційних наук Університету ім. Штефана чел Маре в Сучаві, а також в Університеті «Бабеш-Боляй» в Клуж-Напоці, на Факультеті словесності, при кафедрі слов’янських мов. Вивчення української мови на університетському рівні в Румунії почалося після створення такої дисципліни, як румунська філологія, в 19-му столітті, точніше, коли славістику було визначено як окрему наукову дисципліну. Однією з найвеличніших постатей румунської культури є академік, мовознавець, фольклорист і філолог Богдан Петричейку Хаждеу, який зіграв визначальну роль у цьому сенсі, будучи першим дослідником відображення історії Румунії в українській народній творчості. Український фольклор та творчість Тараса Шевченка також є частиною досліджень перекладача Григорія Н. Лазу і письменника Костянтина Доброджану-Геря. Про румунсько-українські літературні відносини пишуть такі дослідники,як П. П. Панаітеску, Т. Чобану, Замфір Арбор та ін. В інституційних рамках викладання української мови і літератури в навчальних закладах в населених пунктах з українським населенням, початкових школах, середніх школах, ліцеях, педагогічних школах і університетах починається з 1948 року, після реформування румунської освіти,. Відділення української мови і літератури Бухарестського університету було створено в 1952 році на філологічному факультеті. З часу заснування кафедри професором Костянтином Драпак і досьогодні колектив викладачів (Микола Павлюк, Магдалена Ласло-Кузюк, Стеліан Груя Дан Хорія Мазілу, Іоан Ребошапка, Микола Корсюк, Роман Петрашук, Марія Хощук і Алена Біволаре та ін.) роблять вій внесок в україністику, піднімають її престиж і зміцнюють відносини між Румунією та Україною.

Ключові слова: румунська славістика, румуно-українські культурні зв’язки, румунська україністика, викладання української мови та літератури, внесок у збереження національної самобутності.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Bivolaru,  Tendințe în lexicul limbii ucrainene actuale (București, EUB, 2016).
  2. Gruia,  Molytva i prokljiattja (București, Kriterion, 1995).
  3. Gruia,  Eminesku v perekladah na ukrajins’ku movu (București, E.S.P.L.A, 1958).
  4. Gruia,  Taras Şevcenko (București, Aritmos, 2001).
  5. Hoșciuc,  Postmodernismul în literaturile rusă și ucraineană (București, EUB, 2015).
  6. Lászlo-Kuțiuk,  «Formule narative în proza contemporană ucraineană.» Studii literare româno-slave. Coordonator Voislava Stoianovici (București, TUB): 307-330.
  7. Lászlo-Kuțiuk,  Velyka tradycija (București, Kriterion, 1983).
  8. Lászlo-Kuțiuk,  Zasady poetyky (București, Kriterion, 1983).
  9. Lászlo-Kuțiuk,  Exotica limitrofă. Studii comparate româno-ucrainene (București, Kriterion, 1997).
  10. Lászlo-Kuțiuk,  Vohon’ i slovo. Kosmohonicinyj mif na Ukrajini (București, Kriterion, 1992).
  11. Lászlo-Kuțiuk,  Tekst i intertekst v hudožnij tvorčosti Ivana Franka (București, Mustang, 2005).
  12. Mazilu, H. Udrişte Năsturel (București, Minerva, 1974).
  13. Pavliuc,  Ukrajins’ki hovory Rumuniji. Dialektni teksty (Edmonton-Lvov-New York-Toronto, 2003).
  14. Petrașuc, R. V. Gogol- un scriitor al tuturor timpurilor (București, EUB, 2017).
  15. Rebușapcă,  Narodni spivanky (București, ELU, 1969).
  16. Rebușapcă,  Vidhomony vikiv (București, Kriterion, 1971).
  17. Rebușapcă,  Narodžennja symvolu. Aspekty vzajemodiji obrjadu ta obrjadovoji poeziji (București, Kriterion, 1975).
  18. Rebușapcă,  «Considerații asupra structurilor poetice în lirica obiceiurilor la ucraineni și româno. Paralelismul ritual.» Studii literare româno-slave. Coordonator Voislava Stoianovici (București, TUB): 39-52.
  19. Rebușapcă,  Dorobok pokolin’ (București, Kriterion, 1982).
  20. Rebușapcă,  Poezia colindelor. Constructe simbolice și stereotipii culturale în repertoriul tinerilor (Ploiești, Crepuscul, 2006).
  21. Rebușapcă,  Pagini ale șevcenkianei din România (București, RCR Editorial, 2016).
  22. Lászlo-Kuțiuk, M. «Contribuția slavisticii din țara noastră la studierea culturii ucrainene.» (Din istoricul slavisticii românești. Coordonator Lința E.București, TUB, 1982): 86-99.
  23. Rebușapca,  «Limba și literatura ucraineană.» Catedra de limbi și literaturi slave. Scurt istoric. Coordonator Geambașu C. (București, EUB., 2008): 134-166.
  24. Omagiu profesorului Ioan Rebușapcă la 80 de ani. Coordonator Geambașu C. (București, RCR Editorial, 2015).