ОСОБЛИВОСТІ ВИРАЖЕННЯ ПЕРСУАЗИВНОСТІ У “ФІЛІПІКАХ” ДЕМОСФЕНА

←2019. – Vol. 15

Лазер-Паньків Олеся Василівна 
к.філол.н., доцент
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Рябцев Костянтин Альбертович
студент
Київський національний університет імені Тараса Шевченка


DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2019.15.125-139


FULL TEXT PDF (UKRAINIAN)


АНОТАЦІЯ

Статтю присвячено дослідженню особливостей вираження персуазивності у промовах Демосфена на матеріалі першої та другої Філіпік. Аналіз тексту зазначених промов дозволив виокремити низку мовностилістичних та риторичних засобів, які використовувались автором задля підвищення рівня переконливості промов. Зокрема, робиться акцент на вживанні Демосфеном численних часток та сполучників (зі значенням умовності, підсилення, заперечення і протиставлення), синтаксичних конструкцій (Genetivus absolutus, Accusativus / Nominativus cum infinitivo), емфатичному вживанні особового займенника на першу особу однини. Визначаються та коментуються риторичні прийоми, за допомогою яких оратор переконує аудиторію: чергування прямих та безособових звертань до слухачів; парадокс, гіпербола, метафора, еротема, антитеза, риторичне питання, а також синтаксичний і семантичний плеоназм. Окреслюється комбінування Демосфеном різних начал відповідно до аристотелівських категорій логосу (розлогі логічні міркування та послідовності, розрахунки витрат та коштів), етосу (клятвені звертання до Зевса, богів; використання власного авторитету задля переконання; наголошення на служінні загальному благу як на своєму керівному принципі) та патосу (патетичні, подекуди навіть гнівні звернення; апеляція до сильних емоцій слухачів).

Ключові слова: персуазивність, Демосфен, мовностилістичні засоби, риторичні прийоми, логос, етос, патос.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Голоднов, А. В. Персуазивная коммуникация: стратегии и тактики воздействия: (на материале современной немецкоязычной рекламы) (СПб.: Астерион, 2010), 243.
  2. Голоднов, А. В. Риторический метадискурс: основания прагмалингвистического моделирования и социокультурной реализации (на материале современного немецкого языка) (СПб.: Астерион, 2011), 344.
  3. Мясоєдова, С. В. “Риторичне питання як засіб вираження непрямого спонукання в сучасній українській мові”, Молодий вчений 9 (24)/1 (2015): 118-121.
  4. Чернявская, В. Е. Дискурс власти и власть дискурса: проблемы речевого воздействия (Москва: Флинта: Наука, 2006), 136.
  5. Charteris-Black, J. Politicians And Rhetoric: The Persuasive Power of Metaphor (Houndmills; Basingstoke; Hampshire; New York: Palgrave Macmillan, 2005), 239.
  6. Cialdini, R. B. Influence (New York: William Morrow and Company, 1984), 302.
  7. Halmari, H. Persuasion Across Genres. A linguistic approach (Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 2005), 265.
  8. Jaeger, WDemosthenes, the origins and growth of his policy (Cambridge: Walter de Gruyter Company, 1938), 273.
  9. Sealey, RDemosthenes and His Time: A Study in Defeat (New York; Oxford: Oxford University Press, 1993), 340.
  10. Worthington, I. Demosthenes: Statesman and Orator. (London: Routledge, 2000), 289.

    Джерела ілюстративного матеріалу

  11. Аристотель, Риторика. Поэтика (Москва: Лабиринт, 2000), 224.
  12. Демосфен, Речи, отв. ред. Е. С. Голубцова, Л. П. Маринович, Э. Д. Фролов. 3 т. (Москва: Памятники исторической мысли, 1994).
  13. Aristotle, Ars Rhetorica (Oxford: Clarendon Press, 1959), https://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.01.0059%3Abook%3D1%3Achapter%3D2.
  14. Demosthenes, Κατὰ Φιλίππου Α”, in Demosthenis Orationes (Oxford: Clarendon Press, 1903), https://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3atext%3a1999.01.0069%3aspeech%3d4.
  15. Demosthenes, Κατὰ Φιλίππου Β”, in Demosthenis Orationes (Oxford: Clarendon Press, 1903), https://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3atext%3a1999.01.0069%3aspeech%3d6.
  16. Τσάτσος, ΚΔημοσθένης (Αθήνα: ΕΣΤΙΑ, 2000), 355.