Політичний дискурс як інструмент маніпулювання свідомістю електорату (на матеріалі інавгураційної промови Дональда Трампа 20 січня 2017 р.)

←2017. – Vol.11

Голубовська Ірина Олександрівна

д.філол.н., професор

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології

Орлова Тетяна Володимирівна

д. іст. н., професор

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

FULL TEXT PDF (UKRAINIAN)

АНОТАЦІЯ

У рамках статті характеризується політичний інституційний дискурс як інструмент впливу на маси і маніпулювання їх свідомістю, настроями, поведінкою в інтересах невеликої групи людей, які іменують себе політичною елітою суспільства. Політичний дискурс розглядається у вузькому значенні – як дискурс конкретного політика (у даному випадку Д. Трампа), що представляє республіканську партію США. На матеріалі інавгураційній промові Трампа, яку він виголосив 20 січня 2017 року, розглянуто комунікативні тактики: аргументації; ідентифікації; інтимізація; позитивної самопрезентації; звинувачення; сакральної символізації; об’єднання суспільних зусиль та спонукання до кооперації з владою; позитивного прогнозування, котрі реалізуються за допомогою вербалізацій тих чи тих комунікативних ходів. Такі традиційні стилістичні фігури, як анафора, епіфора, антитеза, триколон та ін. широко задіяні в ролі кінцевих вербалізацій маніпулятивних інтенцій адресанта. Причому анафора концентрує увагу слухачів на вихідній авторській установці, а епіфора – фокусує увагу реципієнта на наслідках дій, на їх бажаному результаті. Імпліцитною основою дискурсивного розгортання комунікативних тактик слугують етико-духовні цінності американського народу, які політик використовує у своїх комунікативних цілях з метою досягнення потужного впливу на цільову аудиторію. Як видається, структура маніпулятивного впливу на вербально-семантичному і глибинно-когнітивному рівнях політичного тексту жанру інавгураційної промови буде мати приблизно один і той самий характер, що необхідно довести на основі безпосереднього дослідження інших політичних промов політиків, котрі належать різним політичним культурам.

Ключові слова: політичний дискурс; маніпуляція; комунікативна тактика, комунікативний хід, теза, антитеза, синтез, повтор, анафора, епіфора, імпліцитна семантика, американські цінності

ЛІТЕРАТУРА

  1. Архипова Є.О. Використання маніпулятивної стратегії комунікації в інформаційному суспільстві [Електронний ресурс]. Режим доступу: novyn.kpi.ua/2007-2-2/16_Arhipova.pdf
  2. Барт Р. Миф сегодня : Избранные работы / Ролан Барт [Пер. с фр.]. – М.: Прогресс, 1994. – С. 72 – 130.
  3. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / Михаил Михайлович Бахтин. – М. : «Искусство», 1986. – 445 с.
  4. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики / Ф.С. Бацевич. – К., 2004. – 342 с.
  5. Ґрайс Г. Логика и речевое общение / Г. Ґрайс // Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистическая прагматика. – Вып. XVI. – М.: Прогресс, 1985. – С. 217 – 237.
  6. Даниленко О.С. Понятие и особенности политического дискурса [Електронний ресурс] / О.С. Даниленко // Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Філологічні науки. – Кн. № 2, 2014. – С.62-66. Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe
  7. Дейк Т. ван. Язык. Познание. Коммуникация / Т. ван Дейк [Пер. с англ. / Сост. В.В. Петрова; Под ред. В.И. Герасимова; Вступ. ст. Ю. Н. Караулова и В. В. Петрова]. – М.: Прогресс, 1989. – 312 с.
  8. Дмитрук О.В. Маніпулятивні стратегії в сучасній англомовній комунікації (на матеріалі текстів друкованих та Інтернет-видант 2000-2005 років): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 / О. В. Дмитрук; КНУ ім. Т.Шевченка. – К., 2006. – 19 с.
  9. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. – М.: ЧеРо, МГУ, 1997. – 344 с.
  10. Иссерс О.С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. 5-е изд. – М.: URSS, 2008. – 288 с.
  11. Кондратенко Н.В. Комунікативні стратегії в українському політичному дискурсі: інтерактивна взаємодія учасників політичних ток-шоу / Н. В. Кондратенко // Діалог: Медіа-студії. – Вип. 8. – Одеса: Астропринт, 2009. – С. 48 – 58.
  12. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. — М.: Изд-во: Эксмо, 2005. – 832 с.
  13. Костюнина М.В. Лингвориторические особенности предвыборных речей Б. Обамы (2008 г.) // Политическая коммуникация: перспективы развития научного направления. – Екатеринбург, 2014. – С. 131-136.
  14. Левшенко Ю.И. Политический дискурс: Аналитический обзор теоретико-методологических подходов [Электронный ресурс]/ Ю.И. Левшенко // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. – Тамбов: Грамота 2012. – № 7. – С. 100 – 108. Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/politicheskiy-diskurs.
  15. Маслова В.А. Политический дискурс: Языковые игры или игры в слова? / В. А. Маслова // Политическая лингвистика. – Вып. 1(24). – Екатеринбург, 2008. – С. 43 –48.
  16. Михалева О.Л. Политический дискурс как сфера реализации манипулятивного воздействия: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 / О. Л. Михалева. – Кемерово, 2004. – 24 с.
  17. Неориторика: генезис, проблемы, перспективы // Сборник научно-аналитических обзоров. – Москва: МГУ, 1987. – С. 46 – 79.
  18. Перельгут Н.М., Сухоцкая Е.Б. О структуре понятия «политический дискурс» [Электронный ресурс] // Вестник Нижневартовского государственного университета. – Вып. № 2, 2013. Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/o-strukture-ponyatiya-politicheskiy-diskursi.
  19. Пирогова Ю.К. Имплицитная информация как средство коммуникативного воздействия и манипулирования // Проблемы прикладной лингвистики. – М., 2001. – С. 209 – 227.
  20. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації / Г. Г. Почепцов. – 2-е вид. – К.: Вид. центр “Київський університет”, 1999. – 308 с.
  21. Cнитко О.С. Василенко Н.В. Русский язык как деятельность:современные направления научного описания. Текст лекций. – К.: Издательско-полиграфичекий центр «Киевский университет», 2013. – 159 с.
  22. Цуциева М. Г. Языковая личность как субъект политического дискурса / М. Г. Цуциева // Вестник Балтийского федерального университета им. И. Канта. – 2012. – № 2. – С. 104–107.
  23. Шейгал Е.И. Семиотика политического дискурса / Е.И. Шейгал. – М.: ИТДГК «Гнозис», – 326 с.
  24. Van Dijk T.A. What is Political Discourse Analysis / T.A. van Dijk. – Amsterdam, 1998. [Електронне видання].– Режим доступу: http://www.discourse-in-society.org
  25. Van Dijk T.A. Principles of Critical Discourse Analysis // Discourse and Society / T.A. van Dijk. – Vol. 4 (2). – London, 1993.
  26. Van Dijk T.A. Discourse and Manipulation // Discourse & Society / T.A. van Dijk. – Vol. 17. – 2006. – P. 359 – 383.
  27. Fairclough N. Analysing Discourse: Textual Analysis for Social Research / N. Fairclough. – London: Routledge, 2003. – 270 p.
  28. Kohls R.      The      Values Americans       Live     By,       1984.   Access mode: http://www1.cmc.edu/pages/faculty/alee/extra/American_values.html.
  29. Leech G. N. Principles of Pragmatics. ̶ London: Longman, 1983.  ̶ 250 p.
  30. Maslow A. H. Motivation and Personality. – New York: Harpaer & Row, Publishers, Inc., – 369 p.
  31. Torfing J. Discourse Theory: Achiеvеments, Arguments, and Challenges // Discourse Theory in European Politics. Identity, Policy and Governance / J. Torfing. – London: Palgrave Vacmillan, 2005. – 359 p.
  32. Wodak R. Language, power and ideology / R. Wodak. – London: Academic Press, 1989. – 289 p.