Поняття мовної норми та французької літературної мови з позиції соціолінгвістики

←2018. – Vol. 13

Хайдар Даріна Мохамедівна

аспірант

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології

DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2018.13.239-253

FULL TEXT PDF (UKRAINIAN)

АНОТАЦІЯ

У статті розглядаються проблеми норми, особливості функціонування сучасної французької мови, а саме ситуативна варіативність, яка впливає на вибір певних мовних одиниць, відповідно до ситуації комунікативного акту. Дане дослідження є актуальним тому, що при дослідженні мови посутнє значення має вивчення її норми на всіх рівнях – граматичному, лексичному, фонетичному. Разом із розвитком мови, з появою в ній нових рис, модифікується також і її норма. Іншими словами, норму необхідно розглядати не в статиці, а в динаміці, приймаючи до уваги «динамічний аспект норми». У лінгвістиці термін «норма» використовується у двох значеннях – широкому та вузькому. У широкому сенсі норма – це традиційно і стихійно сформовані способи мови, що відрізняють одну мовну систему від інших (у цьому розумінні норма близька до поняття узусу, тобто загальноприйнятих, усталених способів використання цієї мови). У вузькому сенсі норма – це результат цілеспрямованої кодифікації мови. Таке розуміння норми нерозривно пов’язане з поняттям літературної мови, яке інакше можна назвати нормованим, або кодифікованим.

Ключові слова: мовна норма, сучасна французька мова, соціолінгвістика, літературна мова

ЛІТЕРАТУРА

  1. Хомяков, В. А. «Норма как лингвостилистическое понятие и просторечие.» Актуальные вопросы английской филологии (1997): 148-151.
  2. Саблина, Е.Н. «Семантические способы обогащения синонимических рядов в лексике социального диалекта.» Автореф. дис. канд. филол. наук (Москва, 1982).
  3. Уваров, Ю.П., Гринева, Е. Ф., Громова, Т. Н. Словарь разговорной лексики французского языка (Москва, Просвещение, 1988),
  4. Зэлдин, Т. Все о французах, пер. с франц (Москва, Прогресс, 1989), 439.
  5. Елистратов, В.С. «Арго и культура.» Словарь московского арго: Материалы 1980-1994 гг. (Москва, Русские словари, 1994),
  6. Бондалетов, В.Д. Социальная лингвистика (Москва, Просвещение, 1987),
  7. Хованская, З.И. Стилистика французского языка (Москва, Высшая школа, 1984),
  8. Туманян, Э.Г. «Понятие «языковая норма» с позиций социальной лин­ гвистики.» Проблемы языковой жизни Российской Федерации и зарубежных стран (1994): 120-123.
  9. Попова, З.Д., Стернин, И. А. Полевые структуры в системе языка(Воронеж, Изд-во ВГУ, 1989), 198.
  10. Gadet,  Le français populaire (Paris, PUF, 1992), 128.
  11. Calvet,-J. La sociolinguistique (Paris, 1993), 127.
  12. François-Geiger, D. «Argots: la cohabitation.» Europe 738 (1990): 30-35.
  13. Guilbert, L. «Peut-on definir un concept de norme lexicale?» Langue française16 (Paris, Larousse, 1972): 29-48.
  14. Чиликина, О.Н. «Некоторые особенности французской разговорной речи.» Теория и история германских и романских языков в современной высшей школе России (2002): 28-32.
  15. Крысин, Л.П. «О речевом поведении человека в малых социальных общностях: Постановка вопроса.» Языки личность (Москва, Наука, 2002): 78-86.
  16. Косериу, Э. «Синхрония, диахрония и история.» Новое в лингвистике 3 (1963),
  17. Гак, В.Г. «Норма и толерантность.» Иностранные языки в школе 1 (1984): 7-15.
  18. Helgorski, F. «La notion de norme en linguistique.» Le français modeme 1 (1982): 1-14.