СЛОВОТВІРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТАКТИЛЬНИХ ПРИКМЕТНИКІВ У ПОЕТИЧНИХ ТВОРАХ ОВІДІЯ

Соломія Андріївна Антонюк-Кириченко
кандидат філологічних наук, старший викладач
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2021.19.11-23

FULL TEXT PDF (UKRAINIAN)

АНОТАЦІЯ

У статті проаналізовано дериваційний потенціал тактильних прикметників на матеріалі творів римського поета Овідія. З’ясовано, що найчастіше в аналізованих поетичних творах зустрічаються ад’єктиви із непохідною основою. Виявлено, що відприкметникові деривати характеризуються чотиризонною словотвірною парадигмою із такими семантичними позиціями, як: в адвербіальній – адвербіалізація ознаки; у вербальній – наділення ознакою та набування ознаки; в субстантивній зоні – абстрагована ознака та рідко носій ознаки; та в ад’єктивній – вияв і заперечення ознаки. Помічено, що найбільшою кількістю дериватів відзначаються групи деад’єктивів у прислівниковій та ад’єктивній зонах, які характеризуються трьома словотвірними типами утворення похідних. З них найчастотнішими є деривати адвербіальної зони molliter та leviter, а також ад’єктивної групи udus, acerbus і firmus. Зауважено, що відприкметникові похідні адвербіальної зони в текстах Овідія в основному тяжіють до дієслова та займають переддієслівну позицію. Найменшу ж групу утворюють деад’єктиви субстантивної зони. Найвищою частотою уживання в аналізованій поезії виявилися деад’єктиви вербіальної зони mollio і duro. Контекстуально більшість досліджуваних деад’єктивів реалізують похідне або метафоричне значення.

Ключові слова: деривація, дериваційний потенціал, словотвірний тип, словотвірна парадигма, словотвірна зона.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Александров, Н. М. «К вопросу о классификации частей речи в индоевропейских языках.» Вопросы теории частей речи: на материале языков различных типов (Ленинград, Наука, 1968): 107–115.
  2. Вихованець, І. Р., Городенська, К. Г. Теоретична морфологія української мови : Академ. Граматика укр. Мови. (Київ, Унів. Вид-во “Пульсари”, 2004), 400.
  3. Горпинич, В. О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: Навч. посіб. (Київ, Вища школа, 1999), 207.
  4. Чернюх, Б. В. Історична граматика латинської мови. (Львів, Видавничий центр ЛНУ імені І. Франка, 2008), 292 с.
  5. Эрну, А. Историческая морфология латинского языка. [пер. с французск. М. А. Бородиной] (Москва, Издательство иностранной литературы, 1950), 319.
  6. Ernout, A., Meillet, A. Dictionnaire etymologique de la langue latine. Histoire des mots. (Paris, Klincsieck, 2001), 833.
  7. Lindsay, W. The Latin Language. (New York, Cambridge University Press, 2010), 619.
  8. Plautus, M. T. «Miles gloriosus.» (Loeb classical library). Available from: https://www.loebclassics.com/view/plautus-braggart_soldier/2011/pb_LCL163.139. xml?result=2&rskey=VcYgTq (дата звернення 22.06.2021).
  9. Walde, A. Lateinisches Etymologisches Wörterbuch. (Heidelberg, CARL WINTER’S UNIVERSITATSBUCHHANDLUNG, 1938–1954, B. 1. – B. 2).
  10. Leake, C. «On the inseparable Negative Particle Νή.» (The classical journal, № 9, 10, 1822., Vol. 26): 390–393. Available from: https://books.google.com.ua/books?id= iGwSAAAAIAAJ&pg=PA391&lpg=PA391&dq=latin+egelidus,+edurus&source=bl&ots=yDKnczf1KA&sig=0fAP_aGCaUJgvOTuK55ah2nwwms&hl=en&ei=GRRxToqZGs7Ysgb0veTqBg&sa=X&oi=book_result&ct=result&sqi=2&redir_esc=y#v=onepage&q=latin%20egelidus%2C%20edurus&f=false (дата звернення 22.06.2021)