←2020. – Vol. 16
Максим Олегович Бондаренко
магістр
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2020.16.21-39
АНОТАЦІЯ
У статті розглянуто структурно-словотвірні та морфологічні особливості українських ойконімів, мотивованих назвами рослин. Здійснений нами аналіз зафіксованих в «Історії міст і сіл Української РСР» та «Адміністративно-територіальному устрої України» за 2019 рік ойконімів підтвердив думку багатьох мовознавців про те, що найпродуктивнішим способом творення назв населених пунктів є суфіксальний, натомість набагато менше одиниць утворено шляхом осново- та словоскладання й префіксації. На основі аналізу ойконімів-словосполучень, утворених від флоронімів, було виокремлено такі групи: ойконіми-словосполучення, у яких іменник мотивований назвою рослини, а прикметник позначає колір; ойконіми-словосполучення, у яких один із компонентів, найчастіше ад’єктивний, мотивований назвою рослини, а головне слово-іменник є назвою одного з видів ландшафту та ін. Окремо розглянуто колоритні ойконіми-словосполучення, представлені в усіх регіонах України, наприклад, с. Кисла Дубина, с. Красні Лози, с. Мокра Рокитна та ін. Частина назв населених пунктів зазнала значного впливу російської мови, особливо це виявляється на морфологічному рівні.
Ключові слова: ойконім, топонім, флоронім, словотвірні особливості ойконімів, морфологічні особливості ойконімів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бондаренко, М. О. «Українські ойконіми, мотивовані назвами рослин, як джерело вивчення історії української мови.» Studia Linguistica 14 (2019): 70–90.
2. Бучко, Д. Г. «Кілька штрихів до визначення словотвору українських ойконімів (на матеріалі ойконімів Західного Поділля).» Вісник Прикарпатського національного університу імені Василя Стефаника, Серія: Філологія ХХІХ–ХХХІ (Івано-Франківськ, 2011): 90-93.
3. Гумецька, Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV–ХV ст. (Київ, Видавництво АН УРСР, 1958), 298.
4. Добош, В. І. До питання словотвору і правопису назв населених пунктів (Ужгород, 1962).
5. Карпенко, Ю. О. «Особливості гідронімічного словотвору (на матеріалі назв річок Чернівецької області).» Українська діалектологія і ономастика: збірник статей, голов. ред. К. Цілуйко (Київ, Наукова думка, 1964): 185–193.
6. Скляренко, О. М. «Деякі зауваження щодо топонімів відантропонімного походження (типологічний аспект).» Слов’янський збірник : Збірник наукових праць XVІ (Одеса, 2012): 220–233.
7. Чучка, П. П. До питання нормалізації словотвору від топонімічних прикметників (Ужгород, 1962).
8. Яцій, В. Ойконіми Івано-Франківщини з суфіксом -ів та його різновидами, http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine65-20.pdf.
Джерела ілюстративного матеріалу
9. Адміністративно-територіальний устрій областей України за 2019 р., http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/ADM/zmist.html
10. Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т., редкол.: П. Т. Тронько (голов. ред. та ін.); АН УРСР, Інститут історії (Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967), «Полтавська область.» (1967), 1027; «Харківська область.» (1967), 664; «Вінницька область.» (1972), 777; «Волинська область.» (1970), 767; «Житомирська область.» (1973), 752; «Запорізька область.» (1970), 790; «Івано-Франківська область.» (1971), 640; «Київ.» (1968), 587; «Одеська область.» (1969), 930; «Луганська область.» (1968), 940; «Львівська область.» (1968), 998; «Дніпропетровська область.» (1969), 958; «Закарпатська область.» (1969), 810; «Чернівецька область.» (1969), 704; «Донецька область.» (1970), 992; «Київська область.» (1971), 791; «Миколаївська область.» (1971), 798; «Хмельницька область.» (1971), 708; «Кіровоградська область.» (1972), 816; «Херсонська область.» (1972), 688; «Черкаська область.» (1972), 788; «Чернігівська область.» (1972), 780; «Ровенська область.» (1973), 680; «Сумська область.» (1973), 696; «Тернопільська область.» (1973), 664; «Кримська область.» (1974), 833.