ІНТЕНСИФІКУЮЧІ СТРАТЕГІЇ У ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ МАГІЧНИХ ТЕКСТАХ

Богдан Васильович Чернюх,

Email: bohdan.chernyukh@lnu.edu.ua

ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0927-0512

д-р філол. наук, професор,

Львівський національний університет імені Івана Франка

DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2026.28.156-170

PDF  (UKRAINIAN)

АНОТАЦІЯ

Стаття присвячена аналізу мовних засобів інтенсифікації в давньогрецьких магічних текстах з корпусу Papyri Graecae Magicae. Актуальність дослідження зумовлена недостатньою увагою до системного лінгвістичного опису цих текстів, які традиційно розглядаються у релігієзнавчому чи культурологічному контексті. Метою є виявлення та класифікація інтенсифікуючих засобів, що забезпечують максимальний перлокутивний ефект магічного висловлювання.

Методологічну основу становить комплексний підхід, що поєднує лінгвістичний аналіз із теорією мовленнєвих актів та антропологічною інтерпретацією ритуального дискурсу. Інтенсифікація розглядається як засіб підсилення іллокутивної сили висловлювання. Аналіз здійснюється на формальному, семантичному та прагматичному рівнях із урахуванням перформативної природи магічного тексту.

Встановлено, що інтенсифікація в магічних текстах має комплексний характер і реалізується через гетерогенні засоби. На формальному рівні домінує повтор (лексичний, синтаксичний, морфемний), який виконує функції ритмізації, наполегливості та підсилення мовленнєвого акту. Важливу роль відіграють voces magicae – акустично марковані «магічні слова», що підвищують сугестивність і сакральність тексту. На семантичному рівні інтенсифікація досягається через накопичення божественних імен та епітетів, уживання суперлативів і стратегій ототожнення мовця – з божеством. Прагматичний рівень представлений імперативними конструкціями та префіксальними дієсловами, які підсилюють категоричність і спрямованість висловлювання. Усі ці засоби функціонують у межах чіткої структурної моделі магічного тексту (інвокація – ампліфікація – наказ – кульмінація).

Інтенсифікація у давньогрецьких магічних текстах є багаторівневим явищем, що охоплює всі мовні рівні та виконує не лише стилістичну, а передусім прагматичну функцію. Вона спрямована на максимізацію іллокутивної сили та забезпечення ефективності магічного акту. Надмірність і повторюваність постають не як стилістичні вади, а як необхідні умови дієвості ритуального дискурсу.

Ключові слова: інтенсифікація, магічний дискурс, давньогрецька мова, повторення, нагромадження, перформативність, іллокуція.

Література:

  1. Голубовська І. О., Корольов І. Р. (2011). Актуальні проблеми сучасної лінгвістики: курс лекцій. Київ: ВПЦ “Київський університет.
  2. Austin, J. L. (1975). How to Do Things with Words. Oxford: Oxford University Press.
  3. Björklund H. (2015). Invocations and Offerings as Structural Elements in the Love Spells in Papyri Graecae Magicae. In Journal for Late Antique Religion and Culture, 9, 29–47.
  4. Blänsdorf J. (2015). The curse inscriptions and the Materia Magica of the Anna-Perenna-Nymphaeum at Rome. In The Materiality of Magic. Padeborn: Wilhelm Fink, 293–308.
  5. Bolinger D. (1972). Degree Words. The Hague/Paris: Mouton.
  6. Brashear W. M. (1995). The Greek Magical Papyri: an Introduction and Survey; Annotated Bibliography (1928–1994). In Aufstieg und Niedergang der römischen Welt. 2. 18. 5. Berln/New York: Walter de Gruyter, 3380–3684.
  7. Collins D. (2008). Magic in the ancient Greek world. Oxford: Blackwell Publishing.
  8. Dieleman J. (2019). The Greco-Egyptian Magical Papyri. In Guide to the Study of Ancient Magic. Leiden/Boston: Brill, 283–321.
  9. Faraone Ch. A., Torallas Tovar S. (2022). Greek and Egyptian Magical Formularies: Text and Translation. Vol. I. Berkeley, California: California Classical Studies.
  10. Fedriani Ch. (2019). Nulla sum, nulla sum: Tota, tota occidi. Repetition as a (rare) strategy of intensification in Latin. In Exploring Intensification. Synchronic, Diachronic and Crosslinguistic Perspectives. Amsterdam: John Benjamins, 147–170.
  11. Fiorentini I., Sansò A. (2019). Intensifiers between grammar and pragmatics. A lesson from a language contact situation. In Exploring Intensification. Synchronic, diachronic and cross-linguistic perspectives. Amsterdam: John Benjamins, 173–192.
  12. Frankfurter D. (2001). Narrating Power: The Theory and Practice of the Magical Historiola in Ritual Spells. In Ancient Magic and Ritual Power . Leiden: Brill, 457–476.
  13. Frankfurter D. (2019). Guide to the Study of Ancient Magic. Leiden/Boston: Brill.
  14. Gordon R. (2019). Imaginative Force and Verbal Energy in Latin Curse-tablets. In Litterae Magicae. Studies in Honour of Roger S. O. Tomlin. Zaragoza: Libros Portico, 111–130.
  15. Graf F. (1997). Magic in the Ancient World. Cambridge, Mass.: Harvard University Press.
  16. Janowitz N. (2019). The Magical Elements of Mysticism: Ritual Strategies for Encountering Divinity. In Guide to the Study of Ancient Magic. Leiden/Boston: Brill, 2019, 678–693.
  17. Napoli M., Ravetto M. (2019). New insights on intensification and intensifiers. In Exploring Intensification. Synchronic, diachronic and cross-linguistic perspectives. Amsterdam: John Benjamins, 1–12.
  18. Nevalainen T., Rissanen M. (2002). Fairly pretty or pretty fair? On the development and grammaticalization of English downtoners. Language Sciences, 24, 359–380.
  19. Paradis C. (2008). Configurations, construals and change: expressions of DEGREE. English Language and Linguistics, 12, 317–343.
  20. Preisendanz K. (1973–1974). Papyri Graecae Magicae: Die Griechischen Zauberpapyri. 2 vols. Leipzig: Teubner.
  21. Robertson A. T. (1923). A Grammar of the Greek New Testament in the Light of Historical Research. New York: George H. Doran Company.
  22. Romeo A. (2020). Logos e magia. La forza della parola nei rituali magici. Journal of Anthropology, 16|(2), 17–25.
  23. Sbisà M. (2001). Illocutionary force and degrees of strength in language use. Journal of Pragmatics, 33 (12), 1791–1814.
  24. Sbisà M. (2013). Locution, illocution, perlocution? In Pragmatics of Speech Actions. Berlin/ Boston: Walter de Gruyter, 25–76.
  25. Schwyzer E., Debrunner A. (1950). Griechische Grammatik.2. Syntax und syntaktische Stilistik. München: C. H. Beck
  26. Schwyzer E., Debrunner A. (1977). Griechische Grammatik. Bd. I. Allgemeiner Teil. München: C. H. Beck.
  27. Searle, J. R. (1969). Speech Acts: An Essay in the Philosophy of Language. Cambridge: Cambridge University Press.
  28. Searle J. R., Vanderveken D. (1985). Foundations of illocutionary logic. Cambridge: Cambridge University Press.
  29. Stevens, P. T. (1976). Colloquial Expressions in Euripides. Wiesbaden: Franz Steiner.
  30. Suárez de la Torre E. (2019). The Use of Rings in the Greek Magical Papyri. In Litterae Magicae. Studies in Honour of Roger S. O. Tomlin. Zaragoza: Libros Pórtico, 211–232.
  31. Tambiah S. J. (1968). The Magical Power of Words. Man, 3, 175–208.
  32. Thesleff H. (1954). Studies on Intensification in Early and Classical Greek. Helsinki: Centraltryok.
  33. Tribulato O. ‘μᾶλλον μᾶλλον (Antiatt. μ 21)’. Digital Encyclopedia of Atticism. https://atticism. eu/corpus/item/view?id=d5c2a2a3-48a8-4263-95db-83c8c4707849
  34. Versnel H. S. (2002). The poetics of the magical charm. An essay in the power of words. In Magic and ritual in the ancient world. Leiden: Brill, 105–158.
  35. Zinzi M. (2020). Committal verbs in Greek aggressive magic: a pragmatic analysis. In Papers on Ancient Greek Linguistics. Proceedings of the Ninth International Colloquium on Ancient Greek Linguistics. Helsinki: Societas Scientiarum Fennica, 545–566.
  36. Χριστίδης Α.-Φ. (1997). Η μαγική χρήση της γλώσσας. Γλώσσα και μαγεία. Κείμενα από την αρχαιότητα. Αθήνα: Ιστός, 52–64.