ІНФОРМАЦІЙНИЙ ДИСОНАНС РІВНІВ АВТОРСЬКОЇ ТА НАРАТОРСЬКОЇ КОМУНІКАЦІЇ У ІІІ КНИЗІ “ІСТОРІЇ…” ГЕРОДІАНА

←2017. – Vol.10

Довбищенко Федір Володимирович

аспірант

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут філології

FULL TEXT PDF (UKRAINIAN)

АНОТАЦІЯ

У рамках даної статті текст ІІІ книги давньогрецького історика Риму ІІІ ст. н. е. Геродіана розглядається з позицій наратології та рецептивної естетики. Комплексний аналіз дозволяє дослідити цей фрагмент твору Геродіана як реалізацію авторської концепції в рамках наративної стратегії. Описано теоретичні засади наратології та рецептивної естетики, що дає можливість трактувати досліджуваний текст як взаємодію автора з читачем. Розмежування авторської та нараторської комунікацій створює передумови для опису наративної стратегії, мовних тактик та комунікативних ходів, які забезпечують дворівневу комунікацію з читачем і виводять його на розуміння ідей, закладених у тексті ІІІ книги “Історії…”Геродіана. З’ясовано механізм виведення читача на розуміння авторської комунікації через тактику переакцентування й комунікативний хід, який полягає в поєднанні взаємнозаперечних свідчень в одному контексті нараторського мовлення. Цей прийом зумовлює лакуну під час відчитування читачем нараторської комунікації, описану в теорії рецептивної естетики. Таким чином читача спрямовано на відкриття рівня авторської комунікації та декодування авторського повідомлення. Доведена умисність застосування автором описаного набору комунікативних ходів і тактик, які є реалізацією на рівні тексту авторської наративної стратегії. Осмислюються функції авторської та нараторської комунікації у творі.

 Ключові слова: наративна стратегія, авторська комунікація, нараторська комунікація, мовна тактика, комунікативний хід, давньогрецька історіографія.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. – Львів: Літопис, 2001.
  2. Бремон К. Структурное изучение повествовательных текстов после В. Проппа//Семиотика: Антология / Сост. Ю.С. Степанов. Изд. 2-е, испр. и доп.. – М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2001.
  3. Довбищенко Ф.В. Комунікативна структура І книги трактату Геродіана “Історія після Марка Аврелія” / Ф. В. Довбищенко // Мовні і концептуальні картини світу. – 2015.– Вип. 1. – С. 242-253.
  4. Иссерс О.С. Коммуникативные стратеги и тактики русской речи. Изд. 5-е. — М.: Издательство ЛКИ, 2008. — 288 с.
  5. Кольхауэр М. Роман и идеология. Точки зрения // Новое литературное обозрение. – 1995. – № 14. – С. 72–86.
  6. Ткачук О.М. Наратологічний словник. – Тернопіль: Астон, 2002.
  7. Шмид В. Нарратология. – М.: Языки славянской культуры, 2003.
  8. Birley,AnthonyR. Septimius Severus: The African. Emperor, London: Routledge 1999. Pp. xii + 292.
  9. Genette, Gérard. Discours du récit. – Paris: Editions Du Seuil, 1972.
  10. Herodian, and Carlo M. Lucarini. Regnum post Marcum. Monachii [Munich]: Saur, 2005.
  11. Ingarden, Roman. Vom Erkennen des literarischen Kunstwerks. – Tübingen, 1968.
  12. Iser, Wolfgang. The reading process: A Phenomenological approach // New Literary History. Vol. 3, 1972. P. 279 – 299.
  13. Lévi-Strauss, Claude. Anthropologiestructurale. – Paris:, Pion, 1958.