АНДРОЦЕНТРИЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ мові та словниках: ПОЧАТОК ХХ СТ. І СУЧАСНІСТЬ

Томіленко Людмила Миколаївна, tomilenko@i.ua

канд. філол. наук, ст. дослідник

Український мовно-інформаційний фонд НАН України

DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2023.22.116-125

PDF (UKRAINIAN)

АНОТАЦІЯ

У статті на матеріалі трьох відомих російсько-українських словників початку ХХ ст. розглянуто особливості подання лексики на позначення осіб, зокрема у формі чоловічого роду.

Цілісний аналіз різних груп лексики в обраних словниках можемо виконати завдяки створеним на основі паперових джерел цифрових лексикографічних систем та іменникової бази даних, що мають широкі пошукові можливості.

Проведене дослідження демонструє наявність у перекладних джерелах початку ХХ ст. значної кількості одиниць на позначення осіб. Переважну частину їх становлять іменники у формі чоловічого роду. Найширшою серед усіх груп виявилася лексико-семантична група на позначення осіб за видом діяльності, професією, фахом, посадою і т. ін. У цій групі зафіксовано іменники обох родів, хоча кількісно переважають субстантиви чоловічого роду. Послідовно без фемінних відповідників у загальномовних словниках (і попередньої епохи, і сучасних) подано лише професійні найменування, що є запозиченими словами зі складниками -лог, -граф, -метр.

Тільки у формі чоловічого роду перекладні лексикографічні праці фіксують і назви осіб за військовими посадами, званнями, місцем проходження служби тощо та переважну частину найменувань на позначення релігійно-церковних титулів, санів і т. ін. Подібну ситуацію спостерігаємо й у сучасних джерелах.

На відміну від лексикографічної практики, у сучасній українській мові (головно – у ЗМІ) спостерігаємо значне зростання неофемінітивів, зокрема й з непопулярними раніше афіксами.

У перспективі плануємо розглянути лексику, подану в лексикографічних джерелах початку ХХ ст., яка належить до інших лексико-семантичних груп, та порівняти її із сучасними відповідниками.

Ключові слова: назви осіб, андроцентризм, маскулінні назви, фемінітиви, українська лексикографія, російсько-українські словники початку ХХ ст.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Архангельська, А. Femina cognita. Українська жінка у слові й словнику: монографія (Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2019), 444.
  2. Кровицька, О. Назви осіб в українській мовній традиції ХVІ–ХVІІІ ст. Семантика і словотвір: монографія (Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2002), 213.
  3. Тараненко, О. О. Андроцентризм у системі мовних координат і сучасний гендерний рух: монографія (Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2021), 112.
  4. Томіленко, Л. «Фемінітиви в українській перекладній лексикографії початку ХХ століття (післяреволюційна доба)». Slavia: časopis pro slovanskou filologii 4 (2021): 440–452.

Джерела ілюстративного матеріалу:

  1. РУС-18 – Іваницький, С., Шумлянський,Ф. Російсько-український словник (Вінниця, 1918): т. I–II (цифрова лексикографічна система).
  2. РУС-24–33 – Електронна версія російсько-українського словника (1924–1933): А–П (Київ, 2007) (цифрова лексикографічна система).
  3. СМУ – Дубровський, В. Словник московсько-український (Київ: Рідна мова, 1918) (цифрова лексикографічна система).
  4. СУМ-11 – Словник української мови в 11-ти томах (Київ: Наукова думка, 1970–1980): т. І–ХІ, http://www.inmo.org.ua/sum.html?wrd=.
  5. СУМ-20 – Словник української мови online, https://sum20ua.com