ДЕРИВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДОТИКОВИХ ПРИКМЕТНИКІВ У ПОЕТИЧНІЙ СПАДЩИНІ КАТУЛЛА

Соломія Андріївна Антонюк-Кириченко, antonyuk.solomiya@gmail.com

https://orcid.org/0009-0009-3211-4989

канд. філол. наук, ст. викл.

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2024.25.9-20

PDF (UKRAINIAN)

АНОТАЦІЯ

Статтю присвячено висвітленню дериваційного потенціалу тактильних прикметників на матеріалі творів давньоримського поета-лірика Катулла. З’ясовано, що з 38 дотикових прикметників, зафіксованих у поетичних текстах Катулла, у творенні деад’єктивів беруть участь 16 дотикових прикметників. Серед тактильних прикметників поезії Катулла, які активно брали участь у породженні дериватів, зустрічаються ад’єктиви із непохідною (acer, durus) та похідною основами (uvidus). Найчастіше у поезії Катулла преставлені ад’єктиви першого типу. Виявлено, що відприкметникові деривати характеризуються двозонною словотвірною парадигмою із деад’єктивами у вербіальній (lenis > lenio), субстантивній (gravis > gravedo), ад’єктивній (mollis > molliculus) та адвербіальній (levis > leviter) зоні. Кількісно найбільшою виявилася група деад’єктивів прикметникової зони, а найменшою – адвербіальної. Деривати прикметникової групи характеризуються трьома словотвірними типами утворення похідних, а саме суфіксальним (aridus > aridulus), префіксальним (gelidus > egelidus) і типом утворення прикметників внаслідок cинкопи голосних у середині твірного (uvidus > udus). Найбільшу групу становлять деад’єктиви суфіксального типу. Основу цих деад’єктивів складають прикметники із демінутивним суфіксом –ulus (frigidus > frigidulus). З’ясовано, що демінутиви були найулюбленішими лексичними засобами Катулла. Цікаво, що у поетичній спадщині Катулла вдалося виявити відприкметникові деривати другого ступеня оцінки (tener > tenellus > tenellulus). Саме такі вживання заслуговують на особливу увагу оскільки є індивідуально-авторськими деад’єктивами, яскравими ознаками ідіостилю Катулла. У контексті більшість досліджуваних деад’єктивів реалізують похідне або метафоричне значення.

Ключові слова: деривація, дериваційний потенціал, словотвірний тип, словотвірна зона, словотвірна парадигма, демінутив, ідіостиль.

Література:

  1. Антонюк-Кириченко, С. А. (2023). Словотвірна деривація тактильних прикметників у творах Вергілія. Голоси й відлуння античності. Donum natalicum Andreae Sodomorae: матеріали Всеукраїнської наукової конференції до 85-річчя професора Андрія Содомори, 147–155. Retrieved from https://lingua.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2024/06/Donum_natal.pdf
  2. Борбенчук, І. М. (2018). Поезія Катулла: римська спадкоємність та інновації поета. Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філологічні науки (Мовознавство)», 9, 29–32. Retrieved from http://ddpu-filolvisnyk.com.ua/uploads/arkhiv-nomerov/2018/NV_2018_9/8.pdf
  3. Борбенчук, І. М. (2021). Ідіостиль Катулла в контексті його нововведень і римських традицій. In Philological Science and Education: Transformation and Development Vectors: Collective Monograph (pp. 59–76). Riga, Latvia: Baltija Publishing. https://doi.org/10.30525/978-9934-26-083-4-5
  4. Горпинич, В. О. (1983). Семантичний зв’язок мотивованого і мотивуючого в процесі словотворення. In Словотвірна семантика східнослов’янських мов (pp. 46–56). Київ: Наукова думка.
  5. Маслюк, В. (Ред.). (2000). Давня римська поезія в українських перекладах і переспівах: хрестоматія. Львів: Світ.
  6. Катулл, Г. В. (1928). Вірші (М. Зеров, пер.). Літературно-науковий вістник, 7–8, 246, 260.
  7. Катулл, Г. В. (1974). Елегії (М. Борецький & Ю. Кузьма, пер.). Іноземна філологія, Питання класичної філології, 36(12), 111–115.
  8. Лучканин, С. М. (2023). Римовані переклади та переспіви давньоримської поезії та Gaudeamus сучасної української письменниці та перекладачки Ольги Страшенко (1950–2015). Голоси й відлуння античності. Donum natalicum Andreae Sodomorae: матеріали Всеукраїнської наукової конференції до 85-річчя професора Андрія Содомори, 147–155. Retrieved from https://lingua.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2024/06/Donum_natal.pdf
  9. Мегела, І. П. (2014). «Люблю і ненавиджу» Катулла vs. Ars amatoria Овідія. Studia Linguistica, 8, 20–30. Retrieved from https://studia-linguistica.knu.ua/wp-content/uploads/2018/11/2014-8-20-30-%D0%9C%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D0%B0-%D0%86.%D0%9F..pdf
  10. Родніна, Л. О. (1983). Питання про словотвірні значення відад’єктивних іменників у сучасній українській мові. In Словотвірна семантика східнослов’янських мов (pp. 56–60). Київ: Наукова думка.
  11. Скалозуб, Л. Г. (2012). Дериваційні особливості демінутивної лексики (на матеріалі творів Марка Вовчка та Остапа Вишні). Актуальні проблеми філології та перекладознавства, 5, 157–164. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/ apftp_2012_5_23
  12. Чернюх, Б. В. (2008). Історична граматика латинської мови. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені І. Франка.
  13. Keegan, B. (2021). Shifting Discourses of Roman Otium in Cicero, Catullus, and Sallust (Doctoral dissertation, The University of Western Ontario). Retrieved from https://ir.lib.uwo.ca/cgi/viewcontent.cgi?article=10314&context=etd
  14. Platner, S. B. (1895). Diminutives in Catullus. The American Journal of Philology, 16(62), 186–202. Retrieved from https://archive.org/stream/AmericanJournalOf Philology16/ txt
  15. Pultrová, L. (2007). The Latin adjectives with the suffix -idus. Sborník prací Filozofické fakulty Brněnské univerzity. Studia minora Facultatis philosophicae Universitatis Brunensis, 12, 87–95.
  16. Wray, D. (2009). Catullus and the poetics of Roman manhood. Cambridge: Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9780511482441

Джерельна база:

  1. Катулл (Гай Валерій Катулл). Повне зібрання творів: байдики, поеми, елегії та епіграми : упор., переклад з латини, передмова і коментарі Т. Лучука (Львів, Астролябія, 2021): 432. (In Latin and Ukr.)