НОВА МОДЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВНОЇ ІСТОРІЇ ПРОФЕСОРА ТИЩЕНКА: СХІДНИЙ КОМПОНЕНТ

Валерій Сергійович Рибалкін, vrybalkin@gmail.com

ORCID:  0000-0001-9874-9535 

доктор філол. наук, професор

Київський національний лінгвістичний університет

DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2024.25.128-138

PDF (UKRAINIAN)

АНОТАЦІЯ

Видатним внеском до сходознавчої науки стала лінгвістична енциклопедія професора К. Тищенка «42 епохи українських мовних контактів». Ця книга знайшла своїх вдячних читачів не лише серед філологів та істориків, а й у фаховому сходознавчому середовищі.

Мовно-історичні факти праці вченого впорядковані на підставі концепції проф. В. Мартинова, відповідно до якої кількість пережитих мовою епох зумовлена кількістю сусідніх мов, з якими вона контактувала. Перш ніж укласти енциклопедичний том, автор присвятив окремі мо­нографії та їхні частини вивченню мовних ознак історичних контактів наших предків з кельтами (2006, 2008), ґотами (2015), арабами (2005-2021) та скандинава­ми (2011), а також південним впливам елліністич­ного й ранньохристиянського часу (2016). Низка статей висвітлює арабські й вірменські мовні контакти (2020). Усі ці напрями студій зібрані й різною мірою відображені в завершальній праці. Якщо раніші монографії та статті вченого пропонували частини нової пізнавальної моделі української мовної історії, то в енциклопедії унаочнено вже цілу впорядковану галузь знань, її великі блоки й низку їхніх східних компонентів.

Ключові слова: Тищенко, мовні контакти, арабізми, мовні епохи, лінгвістична енциклопедія.

Література:

  1. Рибалкін,В. С. (2000). Арабізм. Українська мова: енциклопедія НАН України, 31.
  2. Рибалкін,В. С. (2020). Близькосхідні контакти наддніпрянців: новини з минулого. Дивослово, 24–27.
  3. Тищенко,К. М. (2008). Арабський пласт топонімії України VII–XIII ст. Київ: Видавництво.
  4. Тищенко,К. М. (2009). Араби на півночі. Східний світ, 1, 88–108.
  5. Тищенко,К. М. (2010). Давній Схід у словнику і топонімії України. Мовні та літературні зв’язки України з країнами Сходу, 7–57.
  6. Тищенко,К. М. (2010a). Забуті ґабри-вигнанці. Україна. Наука і культура, 35, 218–248.
  7. Тищенко,К. М. (2010b). Іншомовні топоніми України: Етимологічний словник-посібник. Тернопіль: Видавництво.
  8. Тищенко,К. М. (2010c). Топонімія Глухівщини у світлі арабських студій. Сіверщина в історії України, 3, 75–79.
  9. Тищенко,К. М. (2011). Аббасиди проти Омейядів: топонімічний слід в Україні. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, 106, 57–60.
  10. Тищенко,К. М. (2011a). Халіфат і Сівера: Топонімічний слід в Україні. Київ: Аквілон-Плюс.
  11. Тищенко,К. М. (2011b). «Чижі» – християни, «Шуби» – партизани VIII століття. Дивослово, 7, 32–37.
  12. Тищенко,К. М. (2018). Мовне дзеркало правічного степу. Україна. Наука і культура, 37, 172–217.
  13. Тищенко,К. М. (2020). Сирійський пласт топонімії України візантійського часу. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури, 1(26), 37–44.
  14. Тищенко,К. М. (2020a). Топоніми Бистрик, Білокопитове, Шалигине, Яструбщина виникли у арабо-візантійський час. Сіверщина в історії України, 13, 103–108.
  15. Тищенко,К. М. (2020b). 42 епохи українських мовних контактів: енциклопедія 3000 запозичених реалій античності й середньовіччя у мові, прізвищах і топонімах. Київ–Броди: Просвіта.
  16. Тищенко, К. М. (2021). Сирійський пласт топонімії України часів Халіфату. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури, 1(27), 27–33.