ІДЕЯ ДРУЖБИ І ВОРОЖНЕЧІ У «КІКЛІЧНОМУ КОРПУСІ»: ОСОБЛИВОСТІ І СПЕЦИФІКА СЕМАНТИКИ

Віталій Едуардович Туренко

Email: vitali_turenko@knu.ua,

ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0572-9119

д-р філос. наук, ст. науковий співробітник,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2025.26.121-132

PDF (ENGLISH)

АНОТАЦІЯ

Стаття присвячена аналізу понять дружби (φιλία, φιλότης, ἑταῖρος) і ворожнечі (ἔχθος, ἔρις, νεῖκος) у фрагментах кіклічного епосу як ключових семантичних категорій архаїчної грецької культури. Автор показує, що ці поняття функціонують не лише як мотиви сюжетного розвитку, але й як концепти, які репрезентують соціальну структуру, легітимацію знання, пам’яті та авторитету в межах героїчного і натурфілософського дискурсу. Дружба виявляється багатовимірною: вона варіюється від героїчної гетерії (бойового побратимства) до освітньо-наставницької моделі, а також може бути інструментом риторичної маніпуляції або навіть прикриттям ворожнечі. Особливий акцент зроблено на постаті Креофіла як фігури, що поєднує гомерівську спадщину з пізнішими філософськими традиціями через мотивацію φιλίας.

Аналіз фрагментів демонструє амбівалентність соціальної близькості в архаїчній думці: родинність, дружба й гостинність можуть мати як конструктивний, так і деструктивний потенціал. У текстах кіклічного корпусу розгортається динаміка переходу від справжньої φιλίας до зрадливої оточуючої ворожнечі, що особливо яскраво простежується у варіаціях міфів про Медею, Піфагора, Гомера і його наступників. Автор доводить, що кіклічний корпус формує унікальну семантичну гру між дружбою і ворожнечею, яка зберігає культурне значення і в пізніших етапах античної філософії.

У підсумку, стаття засвідчує, що поняття дружби в кіклічному корпусі виходить за межі приватної емоційної сфери, перетворюючись на важливий інструмент культурної трансляції, епістемологічної спадкоємності й нормативної легітимації знання. Крізь призму φιλίας автор простежує не лише моральну топіку, але й історію становлення інтелектуальних спільнот доби, де дружба постає як структурна умова філософської комунікації, збереження поетичного канону й формування архаїчної форми істини.

Ключові слова: кіклічний епос, дружба, ворожнеча, φιλία, грецька архаїка, ранньогрецька література, семантика.

References:

  1. Baltzly, D., & Eliopoulos, N. (2009). The classical ideals of friendship. In B. Caine (Ed.), Friendship: A history, critical histories of subjectivity and culture (pp. 1–65). Routledge.
  2. Benveniste, É. (2016). Philos. In E. Palmer (Trans.), Dictionary of Indo-European concepts and society (pp. 273–288). Hau Books.
  3. Konstantinopoulos, V. L. (2023). Friendship in the relations between the cities in Thucydides. In Friendship in ancient Greek thought and literature (pp. 196–211). Brill.
  4. Kremmydas, C. (2023). Introduction: Exploring philia in ancient Greek thought and literature. In Friendship in ancient Greek thought and literature (pp. 1–30). Brill.
  5. Morozova, D. (2024). Chuzhyj [The Stranger]. In Yevropejs’kyj slovnyk filosofij: Ukrains’kyj kontekst [European dictionary of philosophies: The Ukrainian context] (Vol. 5, pp. 232–237). Kyiv: Dukh i Litera. (In Ukr.).
  6. Tsagalis, C. (Ed.). (2017). Early Greek epic fragments I: Antiquarian and genealogical epic. Berlin, Boston: De Gruyter.
  7. Tsagalis, C. (Ed.). (2022). Early Greek epic fragments II: Epics on Herakles: Kreophylos and Peisandros. Berlin, Boston: De Gruyter.