Ярина Тарасівна Стецько
канд. філол. наук, доцент
Львівський національний університет імені Івана Франка
DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2022.21.31-40
АНОТАЦІЯ
Перші десятиліття ХХ століття стали початком фундаментальних змін у художніх висловах і в самому сприйнятті та розумінні українського і французького національних мистецтв. Обмежуючись аналізом художнього прозового мовлення, а ще конкретніше, жанром роману, бачимо, що революційних змін зазнав не тільки спосіб і стиль викладу авторського задуму, а й сама концепція літературної виразовості.
Постаті обох письменників, як В Домонтовича, так і Л.-Ф. Селіна, викликають до себе різне ставлення з боку своїх співгромадян. Не завжди їх вчинки і погляди до кінця зрозумілі і взагалі відомі нам сьогоднішнім. Водночас, не можна не зауважити численних паралельних, хоч нерідко і зовсім різних підходів до художньо-літературного вислову з боку обох письменників. Мета статті і полягає у виявленні таких паралелей і розходжень у творчих стилях авторів.
Роман Л.-Ф. Селіна «Voyage au bout de la nuit» і роман В. Домонтовича «Без ґрунту» і становлять предмет аналізу. В авторських мовах проаналізовано головним чином їх ритмічні та мелодичні особливості. Тексти вивчаються методом їх порівняльного аналізу з огляду на національні, історичні, культурологічні і біографічні та професійні риси, характерні для обох творців.
На ґрунті проведеного аналізу доходимо висновків, за якими творчі стилі В. Домонтовича і Л.-Ф. Селіна уподібнюються лаконізмом вислову; чітко вираженим, часто синкопованим, ритмічним малюнком; елементами звукових виражальних рис художнього вислову; можливостями нарощувати і сповільнювати темп та збільшувати чи зменшувати силу звуку; віртуозним маніпулюванням лексичними засобами мови. У морфологічному плані визначальну роль при описах персонажів і ситуацій відіграють прикметники.
Ключові слова: «petite musique», ритм, синкопа, мелодика, прикметник, синтаксис, лексика, інтелектуальний роман.
ЛІТЕРАТУРА
1. Домонтович, В. Доктор Серафікус. Без ґрунту (Київ: Критика, 1999).
2. Селін, Луї-Фердінан. Подорож на край ночі. Переклад Петра Таращука (Київ: Юніверс; Харків: Фоліо, 2000).
3. Селін, Луї-Фердінан. Mea culpa. Переклад Петра Таращука, https://chtyvo.org.ua/ authors/Louis-Ferdinand_Celine/Mea_Culpa/
4. Павличко, Соломія. «Роман як інтелектуальна провокація.» Доктор Серафікус. Без ґрунту, В. Домонтович (Київ: Критика, 1999): 3-16.
5. Шерех, Юрій. Поза книжками (Київ: ЧАС, 1998).
6. Céline, Louis-Ferdinand. Voyage au bout de la nuit (Gallimard, 1952).
7. Céline, Louis-Ferdinand. «Mea culpa» dans les Cahiers Céline (Gallimard) 7 (1986): 30-45.
8. Petrenko-Tseunova, Olha. «The Motive of Discrepancy in Hryhorii Skovoroda’s Works.» Kyiv-Mohyla Humanities Journal 9 (2022): 69–81, http://kmhj.ukma.edu.ua/