Dr. Ioan-Mircea Farcaş
Universitatea de Nord, Baia Mare Academia Română, filiala Iaşi
У відповідності до моделі всесвіту як константного простору, мови розвиваються і збагачуються новимих термінопоняттями. Коли ж цей розвиток призупиняється, мова починає регресувати і поступово згодом зникає на зразок зірки, після смерті якої світло ще продовжує йти. У статті пропонується аналіз кількох астрономічних термінів, подається їхня етимологія, семантична еволюція, спосіб творення, орфографія.
Ключові слова: лінгвістичний аналіз, етимон, структура, орфографія, словотвір.
В соответствии с моделью вселенной как постоянного пространства, языки развиваются и обогащаются новыми терминопонятиями. А когда это развитие приостанавливается, язык замедляет своё разитие и впоследствии гибнет как звезда, свет от которой ещё определённое время продолжает идти. В статье исследуются астрономические термины, объясняется их этимология, семантическая эволюция, способы образования, орфография.
Ключевые слова: лингвистический анализ, этимон, структура, орфография, словообразование.
L’analyse linguistique des mots est extrêmement complexe et pourrait être élargie par une recherche au niveau du lexique concernant le domaine cosmique, où chaque mot peut être le centre d’une galaxie; il est possible de lui attribuer, tour à tour, des séries de dérivés et de familles de mots, certaines plus riches, d’autres plus pauvres, en fonction de la capacité de dérivation de chaque terme. Selon le modèle de l’univers qui est dans une expansion continue, les langues se développent en s’enrichissant des notions et des termes nouveaux. Au moment où cette expansion cesse, la langue entre en régression et, après une certaine période, elle disparaît, à la manière d’une étoile qui consomme ses dernières ressources dans un suprême tortillement nécessaire à une explosion qui n’est que l’image de son passé glorieux.
L’article met en discussion quelques termes employés en astronomie ayant en vue la structure étymologique de ces termes, des évolutions sémantiques, des modalités de formation des termes nouveaux et l’orthographe des termes désignant des astres.
Mots-clés: analyse linguistique, étymon, structure, orthographe, dériver.
Bibliografie:
- Andreescu Dumitru. Enciclopedia programelor spaţiale 1957–1977. – Bucureşti: Ed. Militară, 1979. – 534 p.
- Candrea I.-A., Adamescu Gh. Dicţionarul enciclopedic ilustrat. – Bucureşti: Cartea Românească, 1926–1931. – 1948 p.
- Graur Al. “Capcanele” limbii române. –Bucureşti: Ed. Ştiinţifică şi Enciclopedică, 1976. – 104p.
- Dicţionar de astronomie şi astronautică (coord.Călin Popovici). – Bucureşti: Ed. Ştiinţifică şi Enciclopedică, 1977. – 439 p.
- Dicţionarul explicativ al limbii române (DEX). – Ediţia a II-a. – Bucureşti: Ed. Univers Enciclopedic, 1996. – 1192 p.
- Dicţionarul limbii române (DLR). – Tomul X, partea a 5-a. – Bucureşti: Ed. Academiei, 1994. – 2149 p.
- Dicţionarul ortografic, ortoepic şi morfologic al limbii române. – Bucureşti: Ed. Academiei, 1989. – 693 p., ed. a II-a Ed. Univers Enciclopedic, 2007. – 868 p.
- Florica Dimitrescu. Quelques aspects de la pseudopréfixation dans la langue roumaine actuelle // Mélanges de philologie, offerts à Alf Lombard. – Lund, 1969. – P. 77–82.
- Le Petit Larousse illustré. – Paris: Ed.Larousse, 1994. – 1784 p.
- Le Petit Robert. – Paris, 1996. – 2549 p.
- Farcaş Mircea. “Ecologie linguistique francophone. Le français standard et l’anglomanie” // Analele Universităţii din Oradea, tom V, fasc. Filologie, 1997–2000. – P.103–116.
- Ionescu Christian. Mică enciclopedie onomastică. – Bucureşti: Ed. Enciclopedică Română, 1975. – 332 p.
- Îndreptar ortografic, ortoepic şi de punctuaţie. – Ediţia a V-a. – Bucureşti: Ed. Univers Enciclopedic, 1997. – 274 p.
- Tomescu Domniţa. Gramatica numelor proprii în limba română. – Bucureşti: Ed. All Educational, 1998. – 254 p.