СИНТАКСЕМА ЯК ОДИНИЦЯ СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНОГО РІВНЯ

Коломийцева Вікторія Віталіївна, канд. філол. наук, доц.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

2011.– Vol. 5 : 84-89pdf

У статті коротко розглянуто історію розвитку галузі семантичного синтаксису. Синтаксема, тобто одиниця семантико-синтаксичного рівня, кваліфікується як знак семантичної природи, який представляє семантичну структуру речення, тобто його внутрішню організацію. Зміст речення – це система відношень, основним виразником яких виступає предикат – центральна синтаксема. Таксономічно синтаксема може становити як окреме слово, так і сполуку слів. Граматична і лексична семантика прийменників і часток не знівельовується у синтаксемах, на відміну від членів речення – компонентів формальної структури.

Ключові слова: семантико-синтаксичний рівень речення, синтаксема, знак семантичної природи.

В статье вкратце рассмотрена история развития семантического синтаксиса. Синтаксема, то есть единица семантико-синтаксического уровня, квалифицируется как знак семантической природы, представляющий семантическую структуру предложения. Смысл предложения – это система отношений, основным выразителем которых является предикат – центральная синтаксема. Таксономически синтаксема может составлять как отдельное слово, так и сочетание слов. Грамматическая и лексическая семантика предлогов и частиц не нивелируется в синтаксеме, в отличие от членов предложения – компонентов формальной структуры.

Ключевые слова: семантико-синтаксический уровень предложения, синтаксема, знак семантической природы.

The article briefly reviews the history of development of semantic syntaxis. Syntaxema is qualified as a sign of semantic nature, which represents the semantic sentence structure. Taxonomic syntaxema may represent a single word as well as word combination. Unlike sentence components, lexical semantics of prepositions and particles is realised in syntaxema.

Key words: semantical-syntactical sentence level, syntaxema, sign of semantic nature.

Література:

  1. Андерш Й.Ф. До питання про семантичну структуру речення // Мовознавство. – 1984. – № 5. – С. 38–42.
  2. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. – М.: Наука, 1976. – 383 с.
  3. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. – М.: Наука, 1988. – 339 с.
  4. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. – К.: Наук. думка, 1983. – 219 с.
  5. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. – К.: Наук. думка, 1992. – 222 с.
  6. Золотова Г.А. Синтаксический словарь. Репертуар элементарных единиц русского синтаксиса. – М.: Наука, 1988. – 440 с.
  7. Кадомцева Л.О. Українська мова: Синтаксис простого речення. – К.: Вища школа, 1985. – 127 с.
  8. Кацнельсон С.Д. Речемыслительные процессы // Вопросы языкознания. – 1984. – № 4. – С. 4–6.
  9. Ломтев Т.П. Общее и русское языкознание. Избранные работы. – М.: Наука, 1976. – 381с.
  10. Мірченко М.В. Структура синтаксичних категорій. – Луцьк: Ред.-вид. відділ “Вежа” Волинського держ. університету ім. Лесі Українки, 2001. – 340 с.
  11. Мухин А.М. Синтаксемный анализ и проблема уровней языка. – Ленинград: Наука, 1980. – 303 с.
  12. Современный русский язык / Под ред. В.А. Белошапковой. – М.: Высшая школа, 1981. – 800 с.
  13. Українська мова: Енциклопедія. К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 2000. – 750 с.
  14. Филлмор Ч. Дело о падеже // Новое в зарубежной лингвистике. Выпуск Х. Лингвистическая семантика. – М.: Прогресс, 1981. – С. 369–396.