Гриценко Світлана Павлівна
д. філол. наук, доцент
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології
DOI: https://doi.org/10.17721/StudLing2018.13.47-70
АНОТАЦІЯ
У статті на підставі українськомовних писемних пам’яток різних стилів і жанрів проаналізовано лексикон української мови XVI–XVII ст. як системний динамічний феномен, запропоновано низку нових підходів до аналізу динаміки лексики в часі. Виявлено фактори розвитку лексикону української мови; встановлено закономірності вербалізації позамовної сфери в окреслений період історії мови. Розкрито прояви динаміки і статики в лексиці української мови ХІ–XV ст. та
XVI–XVII ст., схарактеризовано комбінаторику різних змін лексичної системи української мови. З’ясовано закономірності розширення українського лексикону завдяки деривації та іншомовним впливам, зміни архітектоніки лексичної системи та її концептуальної організації як форм відтворення тогочасної мовної картини світу українців. Досліджена формальна та семантична деривація номінативних одиниць, адаптація запозичень до структури мови-реципієнта. Звернута увага на потребі верифікації часу та умов появи в українській мові багатьох лексем.
Ключові слова: динаміка, статика, взаємодія мов, лексикон, питома лексема, запозичення, мова-джерело, мова-реципієнт, мова-посередниця, адаптація, деривація, хронологія запозичування.
ЛІТЕРАТУРА
- Гриценко, С. П. «Динаміка лексикону української мови XVI–XVII ст.» Монографія (Київ, КММ, 2017), 936.
- Лісовий, В. С. Культура – ідеологія – політика, відп. ред. О. Кобець (Київ,
Вид-во ім. Олени Теліги, 1997), 350. - Топоров, В. Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ. Исследования в области мифопоэтического: избранное (Москва, Прогресс: Культура, 1995), 624.
- Шевельов, Ю. «Чому общерусский язик, а не вібчоруська мова? З проблем східнослов’янської глотогонії.» Історія української мови: хрестоматія, упоряд.: С. Єрмоленко, А. Мойсеєнко (Київ, 1996): 191–205.